Онтологічні виміри економічної науки розкрито крізь призму аналізу економічного світу. Предметну онтологію економічної науки окреслено засадничими категоріями "економічне буття" й "економічне суще". Зокрема, суще першого порядку реалізується в економічній реальності, суще другого порядку – в економічній дійсності, суще третього порядку – в мистецтві економіки (економічній політиці). Головну увагу приділено двом складовим фундаменту економічного сущого: ресурсам та інституціям.

Ключові слова:економічний світ, онтологія, економічне буття, економічне суще, економічна реальність, економічна дійсність, мистецтво економіки.

Розглянуто епістемологічну структуру економічного світу у філософському та нау-кознавчому вимірах. Сформульовані основні вимоги до економічного знання: повнота, репрезентативність та адекватність, визначеність, певність, нейтральність, неупередженість, апріорна заданість на неспростовність (аподиктичність) та повноту відображення предмета, несуперечливість вихідних принципів. Економічне знання розгортається за такими епістемологічними рангами: суще 1-го порядку – економічна реальність (потенційне буття), суще 2-го порядку – економічна дійсність (акциденційне буття), суще 3-го порядку – мистецтво економіки (вторинні сутності). Зазначається, що науковий раціоналізм створює необхідні та достатні підстави для формування гомогенної, цілісної системи економічних знань

Ключові слова: епістемологія, теорія, знання, онтологія, причинність, структура, суще, дискурс

Проаналізовано методологічні проблеми економічної науки. Її мета полягає в обґрунтуванні значення методології для всього різноманіття концепцій та галузей економічної науки. Розглянуто генезис економічної методології, основні методологічні напрями, філософську складову економічної методології, основні методологічні погляди на економічну теорію, математичний апарат в економічній методології, інтегративну функцію методології. Розкрито бімодальний характер економічної методології, в основі якої лежать філософські та математичні принципи.

Ключові слова: методологія, дискурс, натуралізм, конструктивізм, реалізм, постмодернізм

Стаття присвячена філософським засадам, філософській рефлексії економічної науки. Обґрунтовано положення про те, що філософія науки є методологічною і теоретичною основою філософії економіки. П’ять вимірів філософії науки розкривають її головний зміст та мають принциповий характер як для власне філософії, так і для теоретичних та емпіричних наук включно з економікою. Онтологічний зріз визначає предметне поле, глибинний зміст наук про природу, суспільство і людину; епістемологічний – розкриває генезис, структуру, динаміку і функції наукового знання; аксіологічний – акцентує увагу на ціннісних установках та орієнтирах; логічний – здійснює пошук взаємозв’язку між логікою світобудови та логікою його наукового відображення; методологічний – досліджує методи і способи удосконалення та отримання нового знання. Пропонована стаття, з одного боку, відштовхується від історичної спадщини про філософські основи економічного буття, яка надає йому філософську розмірність та формує відповідний світогляд. Тут ідеться про загальнофілософське, метафізичне бачення економічного світу. З іншого боку, існує проблема так званого філософського калібрування (тестування) економічної науки, економічної теорії в контексті сучасних філософських стандартів засобами теоретичної та практичної філософії. Проаналізовано різні погляди на предмет філософії економіки. Позитивістське трактування філософії економіки в широкому значенні включає в себе економічну онтологію, методологію та епістемологію економіки, раціональний вибір, теорію прийняття рішень, теорію ігор, економічну етику та справедливість. У вузькому, прагматичному значенні до філософії економіки відносять взаємодію людей, інституцій (фірм, країн) у їхньому історичному розвитку із застосуванням у дослідженні теорії ігор, лінійного та динамічного програмування. Розглянуто концептуальні тлумачення філософії економіки, зокрема загальнофілософське (метафізичне) та історико-економічне. Здійснено порівняльну характеристику "нової", "старої" та "немейнстримної" (неортодоксальної) філософії економіки. Подано трактування позитивної та нормативної економіки філософами та економістами.

Ключові слова: філософія науки, філософія економіки, онтологія, епістемологія, методологія, позитивна економіка, нормативна економіка

Розглянуто сучасні тенденції цифровізації економіки, які спричиняють відчутні теоретико-методологічні зрушення та нове прикладне бачення економічних процесів. У теоретичному плані цифрова економіка (ЦЕ) є ядром сучасної мережевої економічної системи, а в практичному – зростаючим сектором націо-нальних і світової економік. У нинішніх умовах власне економічні закономірності ЦЕ детермінуються панівними концепціями і доктринами – неокласичною та неоінституційною. Ідеться про широке використання граничних величин (граничні витрати, граничний капітал, гранична праця тощо) і таких понять, як інституції, довіра, ризик, безпека та ін. Сутнісні риси ЦЕ як нового явища в соціально-економічній системі доповнюються на міждисциплінарній основі епістемологією інформаційно-комп’ютерних наук, електронних технологій і платформ. Поєднання категоріального апарату економічного мейнстриму та інформаційно-комп’ютерних наук, їхній синергійний синтез дають підстави стверджувати про становлення економіки складнощів (complexity economics), яка характеризується принципово новими вимірами та параметрами.

Ключові слова:цифрова економіка, парадигма, блокчейн, логіка, механізм, вартість, платформа, складність.

Розглянуто логічні аспекти економічної світобудови крізь призму головних її елементів – ресурсів, інституцій та взаємозв’язків між ними. Наголошується, що одним із головних питань економічної науки завжди був розгляд логіки, історичної тенденції руху двох ключових факторів (ресурсів): капіталу і праці. На нинішньому етапі зростаючого значення набувають логічні передумови аналізу природних, фінансових, технологічних ресурсів. Логіка капіталу і праці досліджується в контексті творчої спадщини А. Сміта, К. Маркса, Р. Люксембург, представників кембриджської школи, сучасних авторів (Т. Пікетті). Головним інтегральним показником, що відображає стан і логіку праці (робочої сили) починаючи від ХІХ ст., вважається співвідношення між вартістю капіталу і вартістю робочої сили в національному доході. Логіку природних ресурсів найповніше висвітлює концепція сталого економічного розвитку, яка відображає зміст і характер взаємовідносин людського соціуму і природного середовища як на нинішньому етапі, так і в майбутньому. При цьому доступ, розподіл та використання ресурсів мають відбуватися на основі принципів витрати-доходи та логічно і справедливо продовжуватися для кожного покоління. Логіка технологічних ресурсів проявляється найбільшою мірою крізь призму індустріальних революцій. Логічні виміри фінансових ресурсів знайшли відображення в роботах Дж. Ст. Мілля, Й. Шумпетера та Ч. Кіндлебергера. Основою інституційної логіки є еволюційне вчення Ч. Дарвіна. Базовою логікою вебленівського інституційного будівництва були традиції, звичаї, їхня еволюція, вплив на поведінку індивідів та філософія американського прагматизму. Логіка відносин між ресурсами та інституціями базується на працях Б. Рассела, А. Вайтгеда та Р. Карнапа. Взаємодія ресурсів та інституцій досліджується крізь призму використання ресурсів різними поколіннями людських спільнот і отримала назву "логіка гри між поколіннями".

Ключові слова:логіка, ресурси, інституції, капітал, праця, еволюція, революція, звичаї, традиції

Економічна стійкість системи є одним із головних індикаторів, який характеризує її якісні та кількісні аспекти, реакцію на зовнішні та внутрішні шоки і виклики. Особливого значення набуває проблема стійкості в умовах екстремальних ситуацій (економічні і фінансові кризи, екологічні, техногенні катастрофи та стихійні природні явища: тайфуни, повені, землетруси тощо, політичні революції, військові конфлікти). Нинішня російсько-українська війна стала серйозним іспитом на предмет стійкості вітчизняної економіки, у якій у надзвичайно складних умовах забезпечується відносна макроекономічна рівновага внаслідок максимальної мобілізації внутрішніх ресурсів та дієвої іноземної допомоги. Важливим компонентом є інституційна стійкість, тобто оперативна реакція на зміну економічної ситуації органів влади і управління усіх рівнів, законодавчих установ, фінансових і банківських інституцій, зовнішньоекономічної сфери, увага до таких атрибутів інституційності, як довіра, соціальний оптимізм, ментальність, традиції, звички тощо. В узагальненому вигляді на теоретичному рівні інституційну стійкість розглянуто в статті в контексті інституційної логіки в трьох іпостасях на мікро-, макро- та геоекономічному рівнях. В інституціоналізмі, в тому числі в економічній теорії, переважає традиційна, формальна логіка, яка користується головним чином природною (науковою) мовою. Свідомо чи інтуїтивно беруться до уваги основні закони логіки: тотожності, суперечності, виключного третього, достатньої підстави. Логіка еволюціонізму вважається основою інституційної логіки, яка дає загальне уявлення про зміни всіх компонентів інстиуційного середовища. В інституційній економічній теорії проглядаються два рівні інституційної логіки: макрорівень (Веблен і стара американська школа, Норт) і мікрорівень (Коуз, Вільямсон та ін.). У публікаціях останньої чверті ХХ ст. аналізується також логіка глобального (мега) рівня. Основою логічної побудови інституційної логіки в економічній теорії є еволюціонізм. Узагальнюючими показниками, які синтезують різні підходи інституційної логіки щодо економічної стійкості, є інституційна логіка стійкості (ІЛС) та логічний індекс стійкості (ЛІС).
Інституційна логіка мікрорівня започаткована Р. Коузом, продовжена О. Віль-ямсоном та ін. Логіка трансакційних витрат Р. Коуза сформульована в двох теоремах: щодо нульових витрат, власності і економічних результатів та принципу інтерналізації. Друга теорема отримала назву порівняльна логіка економічної організації. За критичного відношення щодо обох теорем Коуза, вони залишаються базовими конструкціями стійкості мікрорівня.
Серед показників і критеріїв економічної стійкості макрорівня провідного значення набувають монетарні складники, які за умов вільного ринку подають своєрідні попереджувальні сигнали економічній системі в цілому. Особливістю цього підходу стала трансформація монетарного складника в систему грошово-фінансового аналізу. Зазначене віддзеркалює принципові якісні зміни останніх десятиліть щодо структури економіки, в якій фінансова підсистема набуває домінуючого (ключового) значення, впливаючи на агреговані макроекономічні показники: зростання, інфляцію, зайнятість тощо.
Глобалізацію, тобто мегарівень, її економічну стійкість, неминучість і незво-ротність характеризують три детерміністичні логіки: технічна (технологічна), економічна та політична.

Ключові слова:логіка, інституціоналізм, стійкість, еволюціонізм, мікрорівень, макрорівень, ме-гарівень, політична логіка, факторна логіка