Стаття присвячена розгляду проблем еволюції розвитку суспільства від індустріального до постіндустріального (інформаційного), яке змінює традиційне уявлення про зміст і характер праці, роль людського чин-ника у процесі виробництва. Обґрунтована необхідність подальшого розвитку форм і методів мотивації праці з акцентом на постматеріалі-стичні цінності.

Ключові слова:

Розглянуто закордонний досвід провайдерів масових відкритих онлайн-курсів (МВОК) щодо розробки і впровадження різноманітних монетизаційних моделей, які є основним джерелом їхнього фінансового утримання. Систематизовано та проведено порівняльний аналіз традиційних й гібридних бізнес-моделей найбільших освітніх онлайн-провайдерів Coursera, Edx та Udaсity. Визначено, що для всіх онлайн-провайдерів характерним є стягування плати за підписку на курси чи їх окремі спеціалізації. Встановлено, що до переліку поширених традиційних способів отримання провайдерами доходу належать: можливість отримати кошти від реалізації та збільшення кількості проектів спеціалізованих програм, застосування різноманітних моделей "freemium" та синдикації, надання сертифікатів, співпраці з роботодавцями, які готові платити кошти за доступ до інформації про успішність студентів. Показано, що найбільших успіхів у цьому фінансовому сегменті досягли Coursera та Udacity, щорічний попит на студентів яких сягає позначки 1000 студентів. З метою сприяння працевлаштуванню випускників, які успішно склали іспити, керівництво платформи Udacity запустило програму Job Placement Program, яка зробила профілі кращих студентів доступними для зацікавлених роботодавців, серед яких Bank of America, Facebook, Google, Twitter, TrialPay, Bu.mp и Greylock Venture Partners. Доведено, що найбільш прибутковими вважаються заходи, пов’язані з розробкою курсів для корпоративного сектора та продажем сертифікованих магістерських програм. Визначено, що додатковим джерелом доходу виступають кошти від рекламної діяльності, співпраці з Amazon та створення власних онлайн-магазинів, як це є у Coursera. Окрему увагу звернуто на гібридні моделі монетизації, які покликані вирішувати бізнес-завдання й приносити виграш на ринку для провайдерів масових відкритих онлайн-курсів і їхніх університетських партнерів. Обґрунтовано, що найбільш імениті провайдери з метою заохочення більшої кількості студентів вдаються до надання фінансових знижок за дострокове проходження курсу та студентів із малозабезпечених сімей. Обґрунтовано, що монетизувати власний досвід мають змогу й окремі фізичні особи, які виступають у ролі викладачів, заробляючи на цьому десятки тисяч доларів.

Ключові слова: масові відкриті онлайн-курси (МВОК), освітній стартап, сертифікат коду честі, модель freemium, скринінгові технології, спеціалізовані програми

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти взаємозв’язку національного багатства та людського капіталу. Здійснено обґрунтування економічної природи людського капіталу та поглиблено його економічний зміст. Проведено історико-економічний аналіз становлення теорії людського капіталу, а також методів оцінки його вартості як складової національного багатства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення людського капіталу сформовано авторський погляд на "людський капітал". Встановлено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, основною складовою національного багатства, та означає не тільки вроджені здібності людини, запас знань, навичок та досвіду, але й здатність, а також надану державою можливість безперервно навчатися та вдосконалюватися в тій чи іншій професійній сфері. Доведено, що важливу роль у розвитку людського капіталу становлять меритократичні цінності та принципи соціальної справедливості, а також уявлення економічних, політичних і соціальних агентів про механізми, що забезпечують сталий економічний розвиток, зростання виробництва та зменшення економічної нерівності. Обґрунтовано, що різні підходи до розуміння сутності людського капіталу впливають на методи його оцінки. Окрему увагу звернуто на нові підходи до оцінки людського капіталу як складової національного багатства, зокрема на методику розрахунку вартості людського капіталу Світового банку. У результаті економіко-статистичного аналізу складових та динаміки зростання національного багатства різних груп країн автори дійшли висновку, що рівень інвестування в людський капітал залежить від типу економічного розвитку країни та її стратегічних економічних пріоритетів. Огляд динаміки національного багатства країн Азії 1995–2014 р. засвідчив, що нагромадження виробничого капіталу передує приросту людського капіталу, оскільки наукомісткі та високотехнологічні галузі сприяють якісному розвитку робочої сили.

Ключові слова: людський капітал, національне багатство, теорія людського капіталу, складові національного багатства, сталий економічний розвиток, економічне зростання

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти становлення та розвитку у світі і Україні економіки спільного користування та здійснено обґрунтування економічної природи шерингової економіки та поглиблено її соціально-економічний зміст крізь призму цифрової трансформації, що відбувається в умовах віртуальної реальності.
Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей становлення шерингової економіки в глобальному комунікаційному просторі в умовах віртуальної реальності внаслідок розвитку цифрових технологічних платформ, виокремленні та аналізі переваг й ризиків побудови бізнес-моделей економіки спільного використання в Україні та за кордоном.
Використано сукупність методів емпіричного і теоретичного дослідження: методи аналізу, синтезу й узагальнення, що на діалектичному рівні досліджень дозволяють науково обґрунтувати найбільш популярні типи рішень шерингової економіки. На основі доступних даних компаній, котрі агрегують BigData, а також консалтингових компаній описано поведінку споживачів через шерингову економіку в період цифрової трансформації.
У результаті проведеного дослідження запропоновано авторську концепцію шерингової економіки в умовах віртуальної реальності.
Встановлено, що найважливішим фактором переходу до шерингової економіки є трансформації клієнтського обслуговування. Доведено, що сьогодні цифрова економіка принципово змінює способи побудови і управління шеринговими організаціями, при цьому проблеми, що виникають, можна пов’язати насамперед зі змінами об’єкта і суб’єкта управління та розвитком організацій в цифровому середовищі. Вказано переваги моделей шерингу щодо викорис-тання інноваційних ресурсів в розрізі стадій реалізації бізнес-проєкту.

Ключові слова:шеринг, шерингова економіка, цифрова трансформація, віртуальна реальність, економіка спільного споживання, бізнес-моделі шерингу