На основі аналізу визначень поняття "капіталізація" виділено три групи її розумін-ня відповідно як процесу, як стану і як відношення. Розроблена концептуальна модель, яка поєднує існуючі визначення капіталізації як процес у вигляді етапів більш загального циклічного процесу. Запропоновано тривимірне бачення явища капіталізація, на його основі побудовано її системне уявлення, яке включає цілі, механізми та критерії оцінки

Ключові слова:капіталізація, економічний процес, концептуальна модель, циклічний процес.

Визначено проблеми з кількісною оцінкою ефективності ринків і відпо-відних категорій (економічна ефективність, досконала конкуренція тощо). Проблему "зачарованого кола" в економічних оцінках (ціни за-лежать від затрат, які, своєю чергою, залежать від цін) розглянуто як головну причину унеможливлення визначення ступеня ефективності ринків і встановлення зв’язку між цим ступенем і економічною кризою. Для розв’язання цієї проблеми запропоновано запровадження додаткової (до монетарної) одиниці виміру затрат виробничих ресурсів. Придатну енер-гію (ексергію) запропоновано як загальну міру цих затрат. На цій основі сформульовано гіпотезу кумулятивної неефективності ринків, яка поширюється на всі ринки економічної системи. Згідно з цією гіпотезою, всі ринки є неефективними з фундаментальної точки зору, але ступінь їх неефективності різний. Запроваджено категорії ефективної конкуренції та прихованих перевитрат ресурсів для окремого ринку (фірми), запропоновано шлях до їх кількісної оцінки. Показано, що величина прихованих перевитрат ресурсів, якою вимірюють ступінь неефективності ринків, є наслідком зміни міжгалузевих пропорцій (відносних цін).

Ключові слова:ефективність ринку, неефективність ринку, технічна й економічна ефективність, досконала конкуренція, ефективна конкуренція, економічна криза.

Для встановлення взаємозв’язку між ефективністю використання виробничих ресурсів і темпами економічного зростання запропоновано нову модель еконо-мічного циклу. У її рамках доведено, що приховані сукупні перевитрати ресурсів, задіяних у виробництві ВВП, є первісною і загальною рушійною силою макроекономічної динаміки. Перевитрати ресурсів є наслідком нагромадження недосконалостей ринків. Їх вимірюють як різницю між дефляторами природних і поточних ринкових цін. За цією різницею можна оцінити сумарну ефективність регуляторної політики та її вплив на темпи зростання. Модель протестовано на прикладі 45-річного розвитку економіки США (6 емпіричних циклів). Це дозволило визначати початок рецесій із випередженням на 6–18 місяців і відрізнити тимчасове уповільнення від рецесії. Тестування також показало відсутність неправдивих сигналів про час початку рецесії

Ключові слова: бізнес-цикл, темпи економічного зростання, рецесія, прогнозування, макроекономічна динаміка, макроекономічна рівновага, досконала й ефективна конкуренція, ступінь ефективності ринків

Розглядаються основні проблеми, що заважають підвищенню ефективності регуляторної політики. Запропоновано шляхи їх вирішення на базі авторської СМІ-моделі економічного циклу. Емпірично підтверджено загальність цієї моделі, шляхом визначення календарного часу настання поворотних точок усіх циклів поспіль для двох принципово різних економік: США з 1970 та України з 1997 року. Показано кількісний взаємозв’язок між ефективністю регуляторної політики та забезпеченням сталого економічного зростання. Проводиться аналіз ефективності монетарної політики "кількісного пом’якшення" центробанку США та емпірично продемонстровано, як ця політика вплинула на національну економіку. Надаються рекомендації для підвищення ефективності монетарної політики в Україні з метою забезпечення прискореного зростання її економіки.

Ключові слова: монетарна (регуляторна) політика, ефективність, таргетування, бізнес цикл, темпи економічного зростання, рецесія, макроекономічна динаміка

Розглянуто основні чинники, що зумовлюють неоднозначність та неповноту інформації при ідентифікації поточного стану економіки та прогнозуванні рецесій. На прикладі еволюції прогнозів з боку МВФ, Світового банку та ФРС США за період з січня до жовтня 2008 року показано, як ці чинники впливали на прийняття рішень регуляторами США та на щоквартальну корекцію прогнозів цими інституціями. Емпірично оцінена ефективність прогнозування рецесій в США за деякими моделями та методами, що використовуються на практиці ФРС (модель композитного індексу лідируючих індикаторів; пробіт-моделі; модель Стока-Ватсона та Індексу національної активності від Федерального резервного банку Чикаго; модель інверсії спреду кривих доходностей за коротко- та довгостроковими борговими зобов’язаннями уряду). Узагальнено спільні недоліки, які притаманні цим моделям, що не дозволили зменшити неоднозначність на неповноту інформації при ідентифікації поточного стану економіки США, навіть коли рецесія 2007–2009 років вже почалася. Емпірично продемонстровано конкурентні переваги авторської СМІ-моделі щодо розглянутих традиційних моделей. Показано, як ці переваги при застосуванні СМІ-моделі дозволяють усунути узагальнені недоліки традиційних моделей та помітно зменшити неповноту і неоднозначність інформації при ідентифікації поточного стану економіки та надійно прогнозувати рецесії за будь-яких ринкових умов, що, зокрема, дозволяє підвищити ефективність регуляторної антикризової політики. Це особливо було б корисно для України, де ефективність застосування традиційних методів є об’єктивно обмеженою їхньою локальністю та відсутністю достатньої кількості тривалих і безперервних рядів статистичних даних. Без таких даних у рамках розглянутих традиційних моделей важко відібрати репрезентативний набір індикаторів, які б адекватно описували національну економіку.

Ключові слова: рецесія, фінансова криза, ефективність прогнозування, економічна інформація, моделі прогнозування, лідируючі індикатори

Розглянуто особливості сучасної інфляційної динаміки, які складно пояснити в рамках відомих теорій. На базі авторської СМІ-моделі економічних циклів пояснюються феномен низької інфляції в США та порівняно низькі темпи економічного зростання за рекордно високої зайнятості протягом 2008–2019 років. У цій моделі сукупна грошова маса M2 розділяється на дві частини: 1) нейтральну (що не впливає на темпи зростання) та 2) на нейтральну (що впливає на темпи зростання). Емпірично доводиться, що здійснення моне¬тар-ної політики "кількісного пом’якшення" через фінансові ринки (з метою зниження коротко- та довгострокових процентних ставок) слабо впливає на тем-пи економічного зростання, але здебільшого зумовлює зростання фондового ринку, яке поглинає нейтральну грошову масу, стримуючи інфляційні процеси. Однак стимуляція швидкої капіталізації економіки з боку національного банку створює умови для виникнення фінансової "бульбашки" на фондовому ринку та зростання вірогідності значної корекції вартості фінансових активів у разі виникнення нової рецесії. Оцінено перспективи настання нової рецесії в економіці США, яка може ініціювати також і рецесію в Україні. Показано, що позитивним наслідком політики "кількісного пом’якшення" є рекордна за всю історію спостережень тривалість фази зростання бізнес-циклу США, що сприяло рекордному зниженню рівня безробіття в цей самий період. До негативних наслідків цієї політики відносять найменші (за останні 50 років) середні темпи економічного зростання протягом фази зростання та відносно низький рівень продуктивності праці з 2010 року. Водночас існування розвинених фінансових ринків та стимулів для інвестицій у фінансові активи може бути ефективним інструментом стримування інфляції. Тому всіляке сприяння розвитку фінансових ринків з боку всіх регуляторів було б корисним і для України.

Ключові слова:бізнес-цикл, рецесія, темпи зростання, монетарна політика, інфляція, фондо-вій ринок, нейтральні гроші, фінансові індекси

Запропоновано новий шлях до забезпечення комплементарності основних
макроекономічних показників – темпів зростання, зайнятості та інфляції. На
прикладі реалізації монетарної політики провідними центробанками світу показано, що, незважаючи на здебільшого одноцільовий офіційний мандат –
контроль інфляції (за винятком центробанку США, який офіційно повинен контролювати інфляцію та зайнятість) – неофіційно центробанки намагаються
контролювати всі три основні макроекономічні показники, щоб забезпечити їх
комплементарність. Показано, що забезпечення комплементарності цих показників важко здійснити без економічної моделі, яка пов’язує між собою як всі
три кінцеві показники, так і численні проміжні показники, від яких залежить
кожен із трьох основних показників. Врешті-решт, вибір інструментарію регулювання визначається обраною регулятором моделлю взаємозв’язку між кінцевими та проміжними показниками. Аналіз історії монетарної політики основних центробанків світу виявив змінну ефективність їх інструментів регулювання з точки зору їхнього впливу на темпи зростання, зайнятість та інфляцію – від
існування оптимуму ефективності до повної втрати ефективності та відповідно
заміни інструменту на новий, який забезпечує більш стабільний та прогнозований причинно-наслідковий взаємозв’язок між кінцевими та проміжними показниками. На базі авторської СМІ-моделі макроекономічної динаміки обґрунтовано формулу, яка пов’язує між собою як три основні макроекономічні показники, так і численні проміжні змінні. Це дозволяє, таргетуючи один інтегральний показник – кумулятивну недосконалість ринків, контролювати одночасно
темпи зростання, зайнятість та інфляцію, обираючи для цього весь можливий
інструментарій не тільки монетарної, але й інших видів політики (фіскальної,
антимонопольної, інноваційної тощо). Одночасно з’являється можливість контролювати ефективність впливу застосованих регулятором інструментів на кінцеві макроекономічні показники, визначити кількісний критерій оптимальної
ефективності інструментів регулювання.

Ключові слова:економічне зростання, зайнятість, інфляція, монетарна політика, таргетування

Запропоновано новий шлях до забезпечення комплементарності основних макроекономічних показників – темпів зростання, зайнятості та інфляції. На прикладі реалізації монетарної політики провідними центробанками світу показано, що, незважаючи на здебільшого одноцільовий офіційний мандат – контроль інфляції (за винятком центробанку США, який офіційно повинен контролювати інфляцію та зайнятість) – неофіційно центробанки намагаються контролювати всі три основні макроекономічні показники, щоб забезпечити їх комплементарність. Показано, що забезпечення комплементарності цих показників важко здійснити без економічної моделі, яка пов’язує між собою як всі три кінцеві показники, так і численні проміжні показники, від яких залежить кожен із трьох основних показників. Врешті-решт, вибір інструментарію регулювання визначається обраною регулятором моделлю взаємозв’язку між кінцевими та проміжними показниками. Аналіз історії монетарної політики основних центробанків світу виявив змінну ефективність їх інструментів регулю-вання з точки зору їхнього впливу на темпи зростання, зайнятість та інфляцію – від існування оптимуму ефективності до повної втрати ефективності та відповідно заміни інструменту на новий, який забезпечує більш стабільний та прогнозований причинно-наслідковий взаємозв’язок між кінцевими та проміжними показниками. На базі авторської СМІ-моделі макроекономічної динамі-ки обґрунтовано формулу, яка пов’язує між собою як три основні макроеко-номічні показники, так і численні проміжні змінні. Це дозволяє, таргетуючи один інтегральний показник – кумулятивну недосконалість ринків, контролю-вати одночасно темпи зростання, зайнятість та інфляцію, обираючи для цього весь можливий інструментарій не тільки монетарної, але й інших видів політики (фіскальної, антимонопольної, інноваційної тощо). Одночасно з’являється можливість контролювати ефективність впливу застосованих регулятором інструментів на кінцеві макроекономічні показники, визначити кількісний кри-терій оптимальної ефективності інструментів регулювання.

Ключові слова:економічне зростання, зайнятість, інфляція, монетарна політика, таргетуван-ня

Доказова база щодо використання монополією своєї влади є проблемою, яка загалом не має однозначного рішення. Відсутність ясності є довготривалою проблемою в законодавстві про монополізацію. Частиною проблеми є нездатність розробити теорію та кількісні показники монополізації, які можна було б застосувати до судової практики. З метою вирішення цієї проблеми в роботі пропонуються кількісні показники прямого контролю монополій. Для цього ми використали модель макроекономічної динаміки — кумулятивної недосконалості ринків (СМІ-модель), в основі якої лежить порівняння досконалої та недосконалої конкуренції на окремих ринках та в економіці в цілому. В рамках моделі є можливість розрахувати «природну» («нормальну») ціну для будь-якого ринку, яка відповідає умовам досконалого ринку, навіть якщо такі умови ніколи не були реалізовані в реальності. А різниця між ринковою та «природною» ціною, яка характеризує ступінь недосконалості ринку, може дозволити оцінити величину монопольної влади. Запропоновано два типи показників контролю монополій. Перший тип оцінює величину монопольної влади, другий — ступінь впливу цієї влади. З’являється можливість контролювати монополії на різних ієрархічних рівнях: фірма, сектор економіки та економіка в цілому. Також до конкурентних переваг запропонованих показників належать: 1) можливість їх моніторингу в динаміці, тобто можливість оцінювати в режимі реального часу як сам факт використання влади монополією, так і ступінь її прояву; 2) можливість відокремлення інноваційної складової у виробничих витратах монополіста; 3) можливість відображати вплив показників монопольної влади на амплітуду та період економічного циклу; 4) можливість здійснювати контроль монополій безперервно, практично в режимі “online”, а не дискретно, як в існуючих методах. До того ж, запропоновані показники контролю не потребують конфіденційної інформації про діяльність фірми.

Ключові слова:монополія, антимонопольне регулювання, недосконалість ринку, монопольна влада, конкуренція

Визначаються специфіка контролю природних монополій та основні вади існуючих методів такого контролю. Аналізуються деякі альтернативні методи контролю, які існують у світовій практиці. Пропонується можливий шлях вдосконалення інформаційної складової кількісного контролю природних монополій за методом встановлення граничного рівня ціни (методом коефіцієнтів зміни ціни), який наразі є найпоширенішим методом тарифного регулювання природних монополій серед розвинених країн світу. Однією з основних причин того, що цей метод не знайшов належного практичного втілення в Україні, є нерозробленість методичних підходів до визначення основних елементів відповідної до методу формули: показників інфляції, ефективності діяльності (X-фактор) та дії зовнішніх факторів (Z-фактор). Принципове значення має невизначеність критеріїв перегляду фактора ефективності (X), яка може сприяти гальмуванню інвестицій, зниженню зацікавленості монополіста у масштабних довгострокових інвестиціях. Робиться спроба усунення більшості з зазначених недоліків методу встановлення граничного рівня цін (методу коефіцієнтів зміни ціни) на базі СМІ-моделі макроекономічної динаміки. Пропонується метод однозначного визначення фактора ефективності (Х) природних монополій. Також запропонована модифікація формули для визначен-ня тарифу на продукцію таких монополій, в рамках якої посилюються стимули до інноваційної активності та до запровадження нових техноло-гій суб\'єктами природних монополій, зберігаючи при цьому інтереси споживачів, усувається ефект гальмування інвестицій. Маючи змогу визначення в рамках СМІ-моделі показника кількісної оцінки змін у величині монопольної влади та ступеня впливу цієї влади на економіку в цілому та на різні її сегменти, ці показники пропонуються як допоміжні до формули тарифікації для перевірки ефективності визначення саме тарифу на продукцію природних монополій.

Ключові слова:природна монополія, цінове (тарифне) регулювання, фактор ефективності, монопольна влада, конкуренція.

У роботі показана доцільність та можливість уніфікації показників контролю за різними формами монополії (монополістична конкуренція, олігополія, приро-дна монополія) з метою підвищення ефективності такого контролю. Особливо це стосується складних форм монополії з точки зору їх контролю, до яких належить, зокрема, олігополія. Складність контролю цієї форми монополії зумовлена практично невідворотністю виникнення здебільшого мовчазної цінової змови серед її учасників. І проблема не стільки в тому, що сам факт існуван-ня такої змови складно довести, скільки у визначенні шкоди від неї для ринку та економіки загалом. У роботі показана можливість використання кількісних по-казників контролю монополій, запропонованих на базі авторської СМІ-моделі макроекономічної динаміки, для уніфікації таких показників для будь-яких форм монополії. Відмінною рисою цієї моделі є можливість кількісного розрахунку вектора "природних" цін для будь-якого сектору економіки (цін, які б відповідали умовам досконалої конкуренції, навіть якщо такі умови ніколи не були створені в реальності). А порівняння поточної ринкової ціни з "природною" надають можливість для контролю монополій виключно за допомогою цінових показників. Зі свого боку це надає можливість здійснювати контроль монополій на різних ієрархічних рівнях економічної системи (фірма, галузь, екосистема) одночасно. Такий контроль передбачає можливість кількісної оцінки ступеня впливу монополії на економіку загалом та на різні її сегменти, що може бути використано як доказ зловживання монопольним становищем в антимонопольних судових процесах та у визначенні інструменту "покарання" монополії за такого роду зловживання. Розкрито механізм використання запропонованих формул для визначення величин монопольної влади (приросту недосконалості ринку) та ступеня впливу цієї влади на різні галузі та економіку загалом для випадків олігополії та природної монополії. Також розкривається механізм впливу антимонопольної політики на конфігурацію бізнес циклу та на темпи економічного зростання (якщо інші види політики є нейтральними). Це відкриває можливість для комбінування антимонопольної політики з антициклічною та фіскальною, оскільки за умов економічного спаду збільшення монопольної влади в окремому секторі може пришвидшити вихід економіки з кризи.

Ключові слова:монополія, олігополія, антимонопольне регулювання, показники контролю, бізнес цикл

Розглянуто принципи та результати прогнозування рецесій в США в реальному часі за допомогою моделей макроекономічного прогнозування, в яких на ви-ході є лише один показник загальної економічної активності, який можна моніторити щомісячно або хоча б щоквартально: 1) індикатор рецесії на базі індексу ВВП; 2) індикатор спаду SAHM; 3) розгладжена ймовірність спаду; 4) композитний індекс лідируючих індикаторів; 5) метод інверсії кривих доходності. Ці моделі завжди були і залишаються в центрі уваги економістів, оскільки саме вони є простими у використанні та регулярно оновлюються і тому найбільше використовуються державними регуляторами та бізнесом для прийняття рішень в реальному часі. Однак такі моделі не мають значного теоретичного обґрунтування, а тому важко надати перевагу якій-небудь з них, особливо у разі можливих пропущених та фальшивих сигналів про рецесію або коли зазначені моделі показують різноспрямовані результати прогнозування. Окремо розглянуто прогноз на базі авторської СМІ-моделі макроекономічної динаміки, яка має всі переваги зазначених моделей, але має теоретичне обґрунтування єдиного показника загальної макроекономічної активності, який можна моніторити щомісячно. Зокрема, згідно зі СМІ-моделлю початок нової рецесії в економіці США (за офіційною методологією датування бізнес-циклів) можна очікувати наприкінці 2-го кварталу 2024 року. В той самий період можна очікувати і початок стійкого зростання рівня безробіття. Що стосується фінансового сектору економіки США, доведено, то його динаміка на найближчі місяці буде залежати від тактики Федерального резервного банку (ФР). Якщо він почне знижувати облікову ставку, то це може сприяти встановленню нових відчутних абсолютних рекордів (бульбашок) на фондовому ринку, насамперед для ключових фінансових індексів. Якщо рівень зростання інфляції не дозволить ФР знижувати облікову ставку, то індекси можуть зберігати в середньому свої позиції (або навіть дещо зростати до нових абсолютних рекордів на тлі очікувань зниження облікової ставки або вибіркових позитивних нових від окремих секторів економіки та компаній), доки статистика не підтвердить початок рецесії, що ініціює потужну фінансову кризу. Очевидно, що зменшення облікової ставки з боку ФР може підвищити потужність очікуваної фінансової кризи. В будь-якому разі таку фінансову кризу, спричинену можливою рецесією, можна очікувати в другій половині 2024 року, оскільки до того часу статистика, яка відображає стан економіки в минулому, буде генерувати неоднозначні сигнали, щодо можливої рецесії і лише наприкінці року можуть з’явитись однозначні статистичні дані про стан економіки в середині року. Але офіційне датування початку рецесії зазвичай робиться ще пізніше. В цьому кейсі воно може відбутись в середині 2025 року, або навіть пізніше. Зазвичай, чим глибше буде рецесія, тим легше і раніше її можна буде датувати. На нашу думку, навіть у разі зниження облікової ставки ФРС уникнути нової рецесії не вдасться. Тим більше, що значний рівень інфляцію навряд чи дозволить відносно швидко знижувати облікову ставку чи в будь-який інший спосіб агресивно стимулювати економіку.

Ключові слова:рецесія, фінансова криза, ефективність прогнозування, економічна інформація, моделі прогнозування, прогнози економіки США на 2024 рік