Розглянуто інститут довіри в монетарних координатах, зокрема, вектор довіри до грошей як активу, монетарні інститути, в які він розгортається, їх архітектоніку і динаміку. Особливу увагу приділено дослідженню генезису й ефективності моне¬тар¬них режимів.

Ключові слова:

Розглянуто нову парадигму монетарної економіки, запропоновану Дж.Стігліцем і Б.Грінвальдом на засадах економічної теорії інформації: її вихідні положення, мікроекономічні основи, підхід до макроекономічної рівноваги і висновки для монетарної політики.

Ключові слова:

Розглянуто наукові підходи до визначення і типології довіри. Зроблено спробу дослідити розвиток феномена довіри у різні історичні періоди і його відображення у творах мислителів відповідних епох. Показано відмінність підходу економічної науки до розуміння феномена довіри від соціологічного.

Ключові слова:

Ключові слова:

На основі аналізу результатів міжкраїнних та національних соціологі-чних опитувань виявлено особливості та закономірності розподілу довіри (міжособистісної та довіри до інститутів) у світі, місце України у відповідних рейтингах, особливості розподілу і динаміки довіри в українському суспільстві

Ключові слова:

Розкрито деякі напрями сучасних теоретичних дискусій щодо можливостей монетарного стимулювання економіки в умовах ослаблення зв’язків між інфляцією та безробіттям, глибокого падіння обсягу виробництва, делевереджингу у приватному секторі. Проаналізовано сучасні підходи до монетарного стимулювання економічної активності центральних банків США, Великої Британії, Японії, єврозони: політику кількісного пом’якшення, підвищення експліцитності цілей стимулювання економіки, політику подолання диспропорцій кредитного ринку та інструменти, що враховують посилення нелінійності зв’язку монетарних і реальних змінних. Розкрито особливості та проблеми монетарного стимулювання економіки в Україні.

Ключові слова:Ключові слова: монетарне стимулювання економіки, кількісне пом’якшення, дові-ра, таргетування номінального ВВП, інфляція, делевереджинг, кооперація монета-рної і фіскальної політики, кредитування.

Перша стаття циклу про розвиток інститутів грошово-кредитного регулювання у США. Метою дослідження є пошук відповідей на питання про те, хто де-факто формує монетарну політику, про особливості взаємовідносин центрального банку і міністерства фінансів, про перспективи застосування деяких "нових" монетарних інструментів, що насправді є добре забутими старими. Аналіз формування моне-тарних інститутів здійснюється в контексті розвитку економічних інститутів, еконо-мічних ідей і теорій, протистояння політичних сил. Стаття присвячена історії п’яти інститутів грошово-кредитного регулювання США, що у різні періоди часу до створення ФРС доповнювали металевий стандарт. Це Перший та Другий банки Сполучених Штатів, національна банківська система, Казначейство США та асоці-ації клірингових домів. Показано, що ініціатива щодо розбудови системи грошово-кредитного регулювання за межі металевого стандарту походила з Казначейства США; як воно від моменту заснування США і до створення ФРС постійно нарощу-вало свій вплив у грошово-кредитній системі; розкрито функції монетарного харак¬теру, які Казначейство виконувало на різних етапах. Показано, що найбільш ус¬пішна антициклічна діяльність двох інститутів – Казначейства і асоціацій кліринго-вих домів – стали будівельними блоками для створення у 1913 р. ФРС США.

Ключові слова:інститут грошово-кредитного регулювання, центральний банк, Перший банк Сполучених Штатів, Другий банк Сполучених штатів, Казначейство США, національна банківська система, асоціації клірингових домів, банки, банкноти, емісія, казначейські білети

Друга стаття циклу про розвиток інститутів грошово-кредитного регулювання у США. Розкрито економічні, політичні, інституційні та наукові засади утворення Федеральної резервної системи США. Показано, як у випробуваннях двома світовими війнами, Великою депресією і банківськими кризами та відповідно в суперечностях між діяльністю як гаранта золотого стандарту, банку уряду і банку банків кристалізувалися її функції як центрального банку.

Ключові слова:Федеральна резервна система, Казначейство США, монетарна політика, золотий стандарт, доктрина реальних векселів, банківська криза, Велика депресія, державні цінні папери, дисконтування, операції на відкритому ринку, довіра, відсоткові ставки, банки

Четверта, завершальна, частина циклу про розвиток інститутів грошово-кредит¬ного регулювання у США. Стаття охоплює той період в історії ФРС, коли еконо¬міч¬на теорія і політичне середовище дозволяли їй максимально використовувати монетарну політику для виконання обох частин свого мандату. Розкрито анатомію успіху антиінфляційної полі-тики П.Волкера та особливості реалізації ФРС цілей цінової стабіль-ності і зайнятості в епоху А. Грінспена. Пропонується також погляд на роль третьої цілі, зазначеної в законі про ФРС, – цілі помірних довгострокових відсоткових ставок

Ключові слова:Федеральна резервна система, Казначейство США, антиінфляційна політика, монетарні агрегати, довіра, інфляційні очікування, ставка за федеральними фондами, довгострокові відсоткові ставки, кредитний контроль, фінансова дерегуляція, відновлення без ств

Третя стаття циклу про розвиток інститутів грошово-кредитного регулювання у США. Стаття описує становлення антициклічної монетарної політики ФРС і механізмів її координації з Казначейством, а також модифікацію монетарної політики під впливом зміцнення позицій кейнсіанства в науці та політиці.

Ключові слова: Федеральна резервна система США, Казначейство США, Рада економічних консультантів, незалежність ФРС, довіра, зайнятість, грошовий ринок, операції на відкритому ринку, політика лише векселі, політика рівного кілю, координація, кейнсіанська теорія, по

Четверта, завершальна, частина циклу про розвиток інститутів грошово-кредитного регулювання у США. Стаття охоплює той період в історії ФРС, коли економічна теорія і політичне середовище дозволяли їй максимально використовувати монетарну політику для виконання обох частин свого мандату. Розкрито анатомію успіху антиінфляційної політики П.Волкера та особливості реалізації ФРС цілей цінової стабільності і зайнятості в епоху А. Грінспена. Пропонується також погляд на роль третьої цілі, зазначеної в законі про ФРС, – цілі помірних довгострокових відсоткових ставок.

Ключові слова:Федеральна резервна система, Казначейство США, антиінфляційна політика, монетарні агрегати, довіра, інфляційні очікування, ставка за федеральними фондами, довгострокові відсоткові ставки, кредитний контроль, фінансова дерегуляція, відновлення без ств

Представлено логіку еволюції монетарної політики як інституту забезпечення довіри до грошової одиниці і банківської системи (з VII ст. до н.е. по 1970-ті роки), розуміння якої необхідне для політики й інституційного будівництва. Вона включає етапи: рекурсивної підтримки довіри до грошової одиниці й авторитету суверена; гарантування якості монет депозитно-розрахунковими банками; сприяння центральних банків зовнішній експансії держав; появу цілі стабільності банківської системи у діяльності центрального банку внаслідок становлення централізованої системи резервування; підтримку внутрішньої довіри до грошової одиниці через зовнішню; різних комбінацій монетарної й фіскальної політики залежно від викликів, що змінювали роль держави і ринків в економіці, і змін поведінки економічних агентів у відповідь на державну політику.

Ключові слова: довіра до грошової одиниці, довіра до банківської системи, монета, суверен, депозитно-розрахунковий банк, держава, центральний банк, монетарна політика, фіскальна політика, раціональні очікування, часова непослідовність, монетарний режим, довіра до

На основі логіко-історичного аналізу розвитку банківської системи Німеччини з'ясовано фактори збереження національної моделі банківської системи в умовах фінансової глобалізації та євроінтеграції. Показано, що специфіка німецької національної банківської системи: потужні родинні торговельні банки, великі універсальні банки, публічні ощадні, кооперативні банки, об'єднані в асоціації, фінансові інститути розвитку – значною мірою визначалася характером політичних інститутів та індустріалізації в країні. Виявлено, що виживання універсальних банків, публічних ощадних банків і кооперативних банків в умовах фінансової глобалізації, що штовхає фінансові системи до конвергенції з англосаксонською моделлю, стало можливим завдяки збереженню моделі відносин "клієнт-домашній банк" (втраченої для великих клієнтів) для малого і середнього бізнесу та інтеграції у модель виробництва диверсифікованої високоякісної продукції, що вимагає тісної кооперації між підприємствами великого та малого і середнього бізнесу. Доведено, що умовою виживання кооперативних і ощадних банків стало об'єднання в асоціації, центральні і регіональні інститути яких додавали професійності діяльності цих інститутів, розширювали коло можливих операцій і здійснювали пошук нових ідентичностей. Виявлено, що мотивами держави у збереженні інститутів публічних ощадних і кооперативних банків на різних етапах були: захист ремісників, фермерів і малого бізнесу як важливих інститутів німецького економічного і соціального порядку; мінімізація економічної концентрації; стимулювання конкуренції між банками; підтримка федералізму через локально-орієнтовану банківську систему. Зроблено висновок, що загальною місією публічних ощадних, кооперативних банків та фінансових інститутів розвитку є економічна і соціальна інтеграція суспільства, підтримка федерального державного устрою, тобто вони є інститутами стабільності і забезпечення довіри в найширшому сенсі.

Ключові слова: національна модель банківської системи, універсальні банки, публічні ощадні банки, кооперативні банки, асоціації, індустріалізація, глобалізація, довіра

У статті показано модифікацію монетарної політики та модифікацію її взаємодії з фіскальною політикою у відповідь на виклики глобальної фінансової кризи та коронакризи, а також розкрито потенційні корекції макроекономічної політики у відповідь на довгострокові структурні зміни у глобальній економіці. Специфіка глобальної фінансово-економічної кризи, винуватцями якої стали саме фінансові посередники, та переконання у більшій ефективності ринків, аніж держави, зумовили домінування монетарних інструментів у боротьбі з цією кризою. Втім, виключно монетарне стимулювання не вирішує структурні проблеми і, діючи з дуже низьким ступенем адресності, але у величезних масштабах, призводить до накопичення боргів і фінансових криз. Коронакриза змусила вдатися до бюджетного стимулювання з метою забезпечення адресності стимулів і стала поштовхом для обговорення можливостей більш ефективного використання потенціалу фіскальної політики з метою підвищення потенційного ВВП і зниження нерівності. Розкрито такі потенційні довгострокові корекції макроекономічної політики: 1) збільшення акценту на підтримці інтересів найманих працівників; 2) збільшення інклюзивності монетарної і фіскальної політики; 3) зростання ролі фіскальної політики як інструменту макроекономічної стабілізації; 4) перегляд теорії взаємодії монетарної і фіскальної політики; 5) перегляд превентивного підходу до антиінфляційної політики, який передбачає реакцію монетарної політики на відхилення прогнозу інфляції від цільового орієнтиру, і поява альтернатив: реакція на фактичне досягнення і збереження протягом певного часу цільового рівня інфляції та компенсація попередніх відхилень від інфляційного таргету; 6) модифікація оптимальної антиінфляційної політики у відповідь на інфляцію попиту й інфляцію пропозиції; 7) корекція монетарної політики провідних економік у відповідь на зростання інфляції унаслідок вичерпання тривалих глобальних дезінфляційних чинників, що діяли з 1980-х; 8) більш активне монетарне і фіскальне стимулювання в економіках з ринками, що формуються.

Ключові слова:глобальна фінансово-економічна криза, коронакриза, монетарна політика, фіскальна політика, структурні зміни, інклюзивність

У статті з’ясовано, які уроки для монетарної політики в умовах стагфляційних шоків можна винести на основі аналізу чинників інфляції, глобального середовища та підходів до проведення макроекономічної політики напередодні та під час нафтових шоків 1970-х та шоків пропозиції 2020-х, пов'язаних з пандемією та глобальними ефектами повномасштабної війни РФ проти України. Виявлено, що погіршують сучасну ситуацію порівняно з кризою 1970-х рр. з точки зору складності вибору монетарної політики: масштабніші геополітичні загрози; ширший комплекс шоків пропозиції і прискорена перебудова системи енергопостачання під дією зростаючих геополітичних загроз; набагато складніші глобальні ланцюжки постачання; більш диференційована природа вразливості різних країн до сучасних шоків пропозиції, що породжує нові джерела зовнішньої нестабільності унаслідок зростання розриву між відсотковими ставками і зміни обмінних курсів; посилення глобальних наслідків політики ФРС США завдяки більшій глобальній інтегрованості; значно вищі рівні приватної і державної заборгованості; посилення політичного і економічного протистояння між найбільшими економіками – США і Китаєм. Показано, що більш спри-ятливими для монетарної політики порівняно з 1970-ми рр. умовами є: розвинутий інституційний механізм антиінфляційної монетарної політики; менші інституційні можливості для розкручування спіралі зарплата-ціни; більша стійкість до зовнішніх шоків економік з ринками, що формуються. З'ясовано напрями перегляду підходів до проведення монетарної політики з метою підвищення стійкості національних та глобальної економік до стагфляційних шоків: рішуча антиінфляційна політика в умовах загрози формування проінфляційної поведінки економічних агентів; необхідність узгодженої оптимізації і забезпечення довіри до монетарної і фіскальної політики, посилення орієнтації фіскальної політики на подолання обмежень сукупної пропозиції; відмова від припущення про абсолютну еластичність сукупної пропозиції у світі глобалізації і технологічного прогресу; корекція моделей оцінки рівноважних і по-тенційних величин; адаптація стратегії, комунікації та інструментарію монетарної політики до умов радикальної невизначеності; розширення концепції незалежності монетарної політики в малих відкритих економіках з ринками, що формуються, за рахунок врахування непропорційно великих втрат цієї групи країн від імпорту інфляції та рецесії з провідних розвинутих економік.

Ключові слова:стагфляційний шок, глобалізація, сукупна пропозиція, монетарна політика, фіскальна політика, інфляційні очікування

Перша з двох статей, присвячених розкриттю теоретичного та практичного значення досліджень, за які 2022 р. було присуджено премію Рікс-банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля. Показано, що лауреатами було закладено основи як сучасної мікроекономічної теорії банків, так і аналізу ролі фінансового посередництва в макроекономічних циклах. З\'ясовано, що до 1980-х роках в аналізі фінансового посередництва домінували, по-перше, потужна теоретична традиція розгляду банків передусім як суб\'єктів грошової пропозиції, яка бере початок від полеміки між кількісною теорією грошей і доктриною реальних векселів і набуває кульмінації у видатній роботі М. Фрідмана і А. Шварц; і, по-друге, добре формалізований неокласичний підхід до фінансової системи, що спирався на гіпотезу ефективних ринків, теорему Модільяні-Міллера та теорію банківської справи Ю.Фами, де фінансові інституції є лише вуаллю для реальної економічної активності. Показано, що зростання інтересу до мікро- та макроекономічних аспектів функціонування фінансового сектору в кінці 1970-х було зумовлене зростанням його могутності завдяки розвиткові технологій і глобалізації, а поява інформаційної економічної теорії створила теоретичну базу для ендогенного отримання фінансових посередників, які долають недосконалість ринків у забезпеченні руху коштів між власниками заощаджень та позичальниками. Розкрито теоретичну і практичну цінність робіт Д. Даймонда та Ф. Дибвіга, у яких банк ендогенно постає як оптимальний контракт для розв’язання певних суспільно-економічних задач, зокрема, фінансування довгострокових проєктів за рахунок ліквідних депозитів і делегованого моніторингу позичальників. Підкреслено цінність для розробки державного регулювання фінансових посередників аналізу та формалізації вченими стимулів, які визначають особливості посередницької ролі банків і природу їхніх послуг. Показано, що модель делегованого моніторингу Д. Даймонда не просто демонструє економію від спеціалізації на моніторингу, а вирішує проблему моніторингу вкладників за моніторингом, який здійснює банк, розкриваючи природу стимулів для якісного здійснення моніторингу банком позичальників: в умовах диверсифікації позичальників, коли їхні прибутки мають незалежний один від одного розподіл ймовірностей, моніторинг дозволяє уникнути ліквідації навіть у разі, коли частина прокредитованих проєктів не будуть успішними. Зроблено висновок, що формалізація у моделі Даймонда-Дибвіга вбудованої вразливості банків, пов’язаної з виконанням ними функції трансформації строків погашення, і її подолання за рахунок державних інституційних механізмів, які серед іншого можуть деформувати стимули банків, фактично обґрунтовує \"симбіоз\" держави і банків у забезпеченні стабільного функціонування останніх.

Ключові слова:банки, трансформація строків погашення, делегований моніторинг, диверсифікація, множинна рівновага, самовтілюване пророцтво

Друга з двох статей, присвячених розкриттю теоретичного та практичного значення досліджень, за які 2022 р. було присуджено премію Ріксбанку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля. Показано теоретичне і практичне значення досліджень Б. Бернанке немонетарних впливів банківської кризи на хід Великої депресії, які поклали початок визнанню ролі і вимірюванню макроекономічних впливів фінансових посередників як інституцій, що виконують важливі функції в умовах інформаційної асиметрії. У світлі робіт лауреатів розглянуто особливості глобальної фінансової кризи та новітніх кризових процесів у банківському секторі, що відбуваються в умовах зміни глобального монетарного середовища – cтрімкого посилення монетарної політики у розвинутих економіках, яке було реакцією не лише на глобальні цінові шоки, пов\'язані з повномасштабним воєнним вторгненням Росії в Україну, але й на попередню затримку із початком антиінфляційної політики в умовах поєднання шоків пропозиції з монетарним стимулюванням попиту та віри монетарних регуляторів в добре закріплені інфляційні очікування. З’ясовано, наскільки кризові процеси у Silicon Valley Bank, Signature Bank, First Republic Bank і Credit Suisse описуються моделями, розробленими нобелівськими лауреатами 2022 р., у світлі результатів цього аналізу скориговано відповідь на питання про роль банківської паніки в ринковій економіці. Охарактеризовано імовірні напрямки реформування банківського регулювання у США. Обґрунтовано, що перед державою постає складний комплекс завдань: мінімізувати соціальні втрати від банківської паніки; запобігти великим втратам бізнесу, які б мали широкі макроекономічні наслідки; запобігти ірраціональному зараженню панічними настроями і паніці як самовтілюваному пророцтву, але не ліквідація самої можливості втечі вкладників з банку з неякісним менеджментом. Показано, що нарощування і ускладнення форм присутності держави у фінансовому секторі чинить надзвичайно потужний і важко оцінюваний вплив на систему стимулів фінансових посередників, які є втіленням їхньої природи як особливих економічних суб\'єктів.

Ключові слова:вартість кредитного посередництва, кредитний канал монетарної транс-місії, глобальна фінансова криза, банківське регулювання, процентний ризик, страхування депозитів