Стаття присвячена розгляду проблем еволюції розвитку суспільства від індустріального до постіндустріального (інформаційного), яке змінює традиційне уявлення про зміст і характер праці, роль людського чин-ника у процесі виробництва. Обґрунтована необхідність подальшого розвитку форм і методів мотивації праці з акцентом на постматеріалі-стичні цінності.

Ключові слова:

Розглянуто закордонний досвід провайдерів масових відкритих онлайн-курсів (МВОК) щодо розробки і впровадження різноманітних монетизаційних моделей, які є основним джерелом їхнього фінансового утримання. Систематизовано та проведено порівняльний аналіз традиційних й гібридних бізнес-моделей найбільших освітніх онлайн-провайдерів Coursera, Edx та Udaсity. Визначено, що для всіх онлайн-провайдерів характерним є стягування плати за підписку на курси чи їх окремі спеціалізації. Встановлено, що до переліку поширених традиційних способів отримання провайдерами доходу належать: можливість отримати кошти від реалізації та збільшення кількості проектів спеціалізованих програм, застосування різноманітних моделей "freemium" та синдикації, надання сертифікатів, співпраці з роботодавцями, які готові платити кошти за доступ до інформації про успішність студентів. Показано, що найбільших успіхів у цьому фінансовому сегменті досягли Coursera та Udacity, щорічний попит на студентів яких сягає позначки 1000 студентів. З метою сприяння працевлаштуванню випускників, які успішно склали іспити, керівництво платформи Udacity запустило програму Job Placement Program, яка зробила профілі кращих студентів доступними для зацікавлених роботодавців, серед яких Bank of America, Facebook, Google, Twitter, TrialPay, Bu.mp и Greylock Venture Partners. Доведено, що найбільш прибутковими вважаються заходи, пов’язані з розробкою курсів для корпоративного сектора та продажем сертифікованих магістерських програм. Визначено, що додатковим джерелом доходу виступають кошти від рекламної діяльності, співпраці з Amazon та створення власних онлайн-магазинів, як це є у Coursera. Окрему увагу звернуто на гібридні моделі монетизації, які покликані вирішувати бізнес-завдання й приносити виграш на ринку для провайдерів масових відкритих онлайн-курсів і їхніх університетських партнерів. Обґрунтовано, що найбільш імениті провайдери з метою заохочення більшої кількості студентів вдаються до надання фінансових знижок за дострокове проходження курсу та студентів із малозабезпечених сімей. Обґрунтовано, що монетизувати власний досвід мають змогу й окремі фізичні особи, які виступають у ролі викладачів, заробляючи на цьому десятки тисяч доларів.

Ключові слова: масові відкриті онлайн-курси (МВОК), освітній стартап, сертифікат коду честі, модель freemium, скринінгові технології, спеціалізовані програми