№ 2019/3
ПолітекономіяОСЕЦЬКИЙ Валерій Леонідович1, КИРИЧЕНКО Євгенія Михайлівна2
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка
2Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Людський капітал в структурі національного багатства країни
АНОТАЦІЯ ▼
Розглянуто теоретичні та практичні аспекти взаємозв’язку національного багатства та людського капіталу. Здійснено обґрунтування економічної природи людського капіталу та поглиблено його економічний зміст. Проведено історико-економічний аналіз становлення теорії людського капіталу, а також методів оцінки його вартості як складової національного багатства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення людського капіталу сформовано авторський погляд на "людський капітал". Встановлено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, основною складовою національного багатства, та означає не тільки вроджені здібності людини, запас знань, навичок та досвіду, але й здатність, а також надану державою можливість безперервно навчатися та вдосконалюватися в тій чи іншій професійній сфері. Доведено, що важливу роль у розвитку людського капіталу становлять меритократичні цінності та принципи соціальної справедливості, а також уявлення економічних, політичних і соціальних агентів про механізми, що забезпечують сталий економічний розвиток, зростання виробництва та зменшення економічної нерівності. Обґрунтовано, що різні підходи до розуміння сутності людського капіталу впливають на методи його оцінки. Окрему увагу звернуто на нові підходи до оцінки людського капіталу як складової національного багатства, зокрема на методику розрахунку вартості людського капіталу Світового банку. У результаті економіко-статистичного аналізу складових та динаміки зростання національного багатства різних груп країн автори дійшли висновку, що рівень інвестування в людський капітал залежить від типу економічного розвитку країни та її стратегічних економічних пріоритетів. Огляд динаміки національного багатства країн Азії 1995–2014 р. засвідчив, що нагромадження виробничого капіталу передує приросту людського капіталу, оскільки наукомісткі та високотехнологічні галузі сприяють якісному розвитку робочої сили.
Ключові слова: людський капітал, національне багатство, теорія людського капіталу, складові національного багатства, сталий економічний розвиток, економічне зростання
Стаття російською мовою (cтор. 29 - 44) | Завантажити | Завантажень : 405 |
Стаття українською мовою (cтор. 29 - 44) | Завантажити | Завантажень : 373 |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ▼
1. Леманова П.В. (2012). Развитие человеческого капитала социальными инструментами. Москва: Спутник+. С. 292.
2. Маркс К., Энгельс Ф. (1961). Сочинения. Изд. 2-е, Т. 16, 23, 24, 46-2, 47.
3. Милль Дж.С. (1980). Основы политической экономии. Москва: Прогресс. Т. 1. С. 139.
4. Нуреев Р.М. (2011). Человеческий капитал и проблемы его развития в современной России. URL:
rustem-nureev.ru/wp-content/uploads/2011/01/333.pdf.
5. Петти У. (1940). Экономические и статистические работы. Москва: Соцскигз.
6. Сафонова Т.В. (2009). Теорія людського капіталу як інтегральна концепція розвитку соціальної та економічної сфери. URL:
dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/39808/12-Safonova.pdf?sequence=1.
7. Kazeem Y. (June 25, 2018). Nigeria has become the poverty capital of the world. QuartzAfrica. URL:
qz.com/africa/1313380/nigerias-has-the-highest-rate-of-extreme-poverty-globally/.
8. Mireille L., Marcel M. (Mar., 1999). On the Concept and Dimensions of Human Capital in a Knowledge-Based Economy Contex. Canadian Public Policy / Analyse de Politiques. Vol. 25, No. 1. PP. 87–100. doi:
https://doi.org/10.2307/3551403">doi.org/10.2307/3551403">https://doi.org/10.2307/3551403