№ 2020/1

Ця стаття відкриває цикл публікацій, присвячених універсумній еволюції античної цивілізації і її субцивілізацій. Аналізуються витоки й історія становлення грецько-елліністичної субцивілізації в материковій і острівній частинах Давньої Греції, характерні риси Крито-Кікладського цивілізаційного авангарду.
Визначено особливості давньогрецької суспільної еволюції в кам'яну і мідну епохи, в тому числі: співіснування і взаємодія мінімальних і максимальних общин доплемінного рівня, колективно-індівідуумне екзосвоєння останніми територій перших; початок розгортання неолітичної революції в общині, а не в племені і племінному союзі; домінування еволюційних ліній: 3.2.2.2.2 – неполивного землеробства і скотарства – в материковій частині та 3.2.2.2.3 – неполивного землеробства, скотарства і морського промислу – в острівній частині.
Виділено якісні характеристики цивілізаційного Крито-Кікладського ареалу, які означають його приналежність до серединного субтипу Східного типу суспільної еволюції, а саме: територіально-локалізоване діяльнісно-видове різнома-ніття в общині і племені, а не племінному союзі; державотворення переважно на племінному, а не союзно-племінному субстраті; взаємодія палацового, міського, вельможних і общинних господарств; поява елементів приватного екзосвоєння – і відносно відокремленого, і вплетеного в тканину владно-власницького своєння; позиціонування персонально-корпоративної особисто-кланово-приватної форми останнього як державної; недеспотичний характер теократії, відсутність вертикалі жерців і обожнювання царя.

Ключові слова:цивілізація, субцивілізація, мінімальна і максимальна община, еволюційна лінія, тип і субтип суспільної еволюції, господарство, екзосвоєння, державна форма, влада-власність, теократія