№ 2020/4

Ця стаття продовжує цикл публікацій, присвячених універсумній еволюції античної цивілізації і її субцивілізацій. Аналізується еволюція Мікенського цивілізаційного ареалу і революційні зрушення "темних віків". Показано, що Микенський цивілізаційний ареал, як і крито-Кікладський, належить до серединного
субтипу східного типу громадської еволюції, проте, на відміну від останнього,
в ньому досить виразно окреслилися прибережний і внутрішньоматерикові
субареали. При переважанні їх загальних серединно-східно-західних (ССЗ)
характеристик в першому порівняно висока значущість західного компонента,
а тому йому притаманний серединно-західний субтип східного типу, а в другому переважає серединний компонент, що характерно для серединносерединного субтипу східного типу еволюції.
Дорійські завоювання субмикенського періоду перервали домінування східної
лінії громадської еволюції Стародавньої Греції. Палацові господарства були
зруйновані, а разом з ними – відповідні суспільні форми. "Залізна революція"
X–XI століть каталізувала процеси, іманентні серединному типу суспільної
еволюції. У гомерівську епоху, з одного боку, про свої претензії на домінування "заявили" компоненти універсальної серединності, в тому числі технологічні патерни неполивного землеробства, скотарства, річкового і морського
промислу, общинна військова демократія, КІ общинне привласнення неподільної землі, ключових знарядь діяльності і протоінститутів. З другого боку,
з’являються компоненти нової, особливої серединності, наприклад, ККл(С)Пр
форма екзоприсвоєння землі і знарядь діяльності, ККл(С)О форма ендоприсвоєння СЛСол і інститутів. На жаль, дефіцит історичних даних не дозволяє
досить точно визначити субтип еволюції гомерівського суспільства.

Ключові слова:цивілізаційний ареал і субареал, тип і субтип універсумної еволюції, революційні зрушення, етнокультурний синтез, доцентровість, відцентровість, влада-власність, приватне екзоприсвоєння