№ 2020/4
Інституціональні проблеми економічного розвиткуІВАШУК Юрій Петрович1
1Тернопільський національний економічний університет
Можливість трансформації реципрокного обміну у форми прояву корупційної поведінки
АНОТАЦІЯ ▼
Попри всю "неринковість" реципрокних взаємодій, було б занадто заперечувати невидиму калькуляцію мережевих трансфертів, облік наданого та отриманого. В цій праці шляхом поєднання історичного та логічного було встановлено, що між реципрокним обміном та типами корупційної поведінки існує
доволі тонка межа. Спільні складові стосуються якості базису і підґрунтя, що
вказує на сутність та походження корупційних практик. Виняткове та унікальне
виявляється у різновидах форм вияву загального. Загальним виступають відносини довіри, значення якої розкрито на основі представленого дерева гри.
Методом класифікації виокремлено форми прояву корупційної поведінки. Зазначено, що надійним "запобіжником" опортуністичної поведінки при реципрокному обміні слугує система жорстких соціальних норм. Якщо ринкові угоди страхуються формальними санкціями або неформальними силовими методами, порушення неписаних норм поведінки в економіці дарообміну карається позбавленням довіри, що означає виключення суб’єкта, який не виправдав очікувань, з мережі реципрокних взаємодій. Звернуто увагу, що трансакційні видатки в умовах реципрокності є досить низькими, тому що відносини обміну персоніфіковані, а важливість подарунка визначається його суб’єктивною цінністю для того, кому його пропонують. Встановлено, що, з одного боку, обмін у розумних межах подарунками та заохоченнями може становити соціально
прийнятний компонент успішних ділових відносин. Однак, з іншого боку, якщо
особа є уповноваженою на виконання функцій держави, подарунок їй можуть пропонувати з метою підкупу та/або схиляння до зловживання повноваженнями. Оскільки боротьба з корупцією згори, як правило, не зачіпає тих стійких і домінуючих стереотипів суспільної свідомості, стандартів і цінностей, які виховувалися десятки і навіть сотні років, при виробленні політик мінімізації корупції рекомендовано послуговуватись методологією та результатами досліджень зі сфери поведінкової економіки, що визначає перспективні напрями досліджень цієї проблеми.
Ключові слова:реципрокність, реципрокний обмін, корупція, корупційна поведінка
| Стаття російською мовою (cтор. 65 - 77) | Завантажити | Завантажень : 115 |
| Стаття українською мовою (cтор. 65 - 77) | Завантажити | Завантажень : 165 |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ▼
1. Глущенко О.В. (2016) Реципрокний обмін: діалектика розвитку та
форми прояву в умовах інформаційно-мережевого суспільства. Економічна
теорія. № 1. C. 53-66.
doi.org/10.15407/etet2016.01.053
2. Гриценко А.А. (ред.) (2008). Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований. Харьков: Форт. 928 с.
3. Гриценко А.А. (ред.). Артьомова Т.І., Кричевська Т.О. та ін. (2012).
Інститут довіри в координатах економічного простору-часу. Київ: Ін-т екон. та
прогнозувань. 212 с.
4. Ослунд А. (1996) Рентоориентированное поведение в российской переходной экономике. Вопросы экономики. № 8. С. 99–108.
5. Смит В. (2008) Экспериментальная экономика (комплекс исследований,
по совокупности которых автору присуджена Нобелевская премия). Москва:
Мысль. 2008. 808 c.
6. Тимофеев Л. (2000). Институциональная коррупция: очерки теории. Москва: Российский гос. гуманит. университет. 65 с.
7. Abbink K., Irlenbusch B., Renner E. (2002). An Experimental Bribery Game.
Journal of Law, Economics and Organization. № 18(2). P. 428–454.
doi.org/10.1093/jleo/18.2.428
8. Barr A., Serra D. (2009). The Effects of Externalities and Framingon
Briberyin a Petty Corruption Experiment. Experimental Economics. № 12(4). P.
488–503.
doi.org/10.1007/s10683-009-9225-9
9. Barr A., Serra D. (2010). Corruption and Culture: An Experimental Analysis.
Journal of Public Economics. № 94(11–12). P. 862-869.
doi.org/10.1016/j.jpubeco.2010.07.006
10.Berggren H. (2011). Social trust and radical individualism / The Nordic Way.
– World Economic Forum Davos, P. 13-27.
11.Bollier D. (2002). The Stubborn Vitality of the Gift Economy. Silent Theft:
The Private Plunder of Our Common Wealth. First Printing ed. New York: Routledge, P. 38-39.
12.Butler J., Giuliano P., Guiso L. (2014). The Right Amount of Trust. NBER
Working paper. № 15344.
13.Cameron L., Chaudhuri A., Nisvan E., L. Gangadharan L. (2009). Propensities to Engage in and Punish Corrupt Behavior: Experimental Evidence from Australia, India, Indonesia and Singapore. Journal of Public Economics. Vol. 93. Iss. 7–8.
P. 843–851.
doi.org/10.1016/j.jpubeco.2009.03.004
14.Cheal D.J. (1988). The Gift Economy. New York: Routledge. 228 p.
15.Sahlins M. (1972). Stone Age Economics. Chicago, III: Aldine-Atherton. 348 p.
16.Seymour L. (2000). Corruption, culture, and markets. New York : Basic
Books. Р. 112-125.
17.Kranton R. (September, 1996). Reciprocal exchange: a self-sustaining system. American Economic Review, V. 86, Issue 4. P. 830-851.
18.Lambsdorff J. (2002). Corruption and rent-seeking. Public Choice.
Universität Göttingen, Germany. № 113. P. 97-125.
doi.org/10.1023/A:1020320327526
19.Noonan J. (1984) Bribes. New York: Macmillan. 839 p.
20.North D. C. (1991). Institutions, institutional change and economic
performance / New York: Cambridge University Press. 152 pp.
21.Klaveren J. (1993). The Concept of Corruption. New Brunswick: Transaction
Publishers. P. 25–28.
22.Tanzi V. (1998). Corruption around the world: causes, consequences,
scope, and cures / IMF Working Paper. № 98(63). 39 р.
doi.org/10.5089/9781451848397.001
23.World Values Survey. URL:
www.worldvaluessurvey.org/wvs.jsp
Ukrainian
English 
