№ 2021/4

Шокуючі наслідки пандемії COVID-19 гранично загострили необхідність забезпечення життєстійкості суспільств перед новими епідеміологічними викликами. Невід’ємним елементом системи життєстійкості є ефективність, збалансованість та стійкість національних ринків праці та сфери зайнятості в ціло-му, на яку "коронакриза" справила руйнівний ефект. Мета дослідження полягає у встановленні глобальних постпандемічних деструкцій у сфері зайнятості, визначенні основних шляхів та факторів її відновлення, а також ресурсного потенціалу міжнародних управлінських структур, необхідного для прискорення цього процесу. Використано статистико-аналітичні підходи, а також методи системного, порівняльного та графічного аналізу. Проаналізовано сучасні міжнародні підходи щодо формування політики відновлення зайнятості, спрямованої на подолання негативних наслідків пандемії COVID-19 для сфери праці, громадського благополуччя та соціальної справедливості. Розкрито ресурсний потенціал нових ініціатив ООН та МОП зі стабілізації зайнятості та прискорення темпів її відновлення у глобальному масштабі. Визначено ключові фактори глобальної динаміки відновлення зайнятості, у тому числі: протиковідна вакцинація; фіскальне стимулювання; продуктивність праці; трудова міграція; рівень розвитку національних систем соціального захисту та інститутів ринку праці, цифровізація, а також залучення країн до інтеграційних процесів. Результати дослідження доводять, що при формуванні сучасної державної політики, орієнтованої на прискорення постпандемічного відновлення економіки та суспільства, мають враховуватись ключові фактори відновлення зайнятості, а також відповідні стратегічні ініціативи міжнародних інституцій

Ключові слова:ефекти COVID-19, "коронакриза", постпандемічна політика зайнятості, кризові ринки праці, фактори відновлення зайнятості, міжнародне регулювання