Охарактеризовано позитивний вплив євроінтеграції як мультисистемного інституту розвитку постсоціалістичних країн Євросоюзу. Означено причини обмеженості такого впливу в сучасних умовах.

Ключові слова:

За допомоги аналітичного інструментарію охарактеризовано основні міжкраїнні відмінності параметрів, що відбивають розвиток сфери зайнятості та ринків праці в державах ЄС в 2008–2015 роках. Окреслено підходи, застосовувані в сучасній політиці Євросоюзу, які сприяють згладжуванню таких відмінностей. Зазначено основні фактори, що перешкоджають цьому процесу. Надано оцінку потенційної ефективності реалізовуваних Євросоюзом у рамках такої політики заходів.

Ключові слова:зайнятість, ЄС, політика зайнятості, регіональні диспаритети, соціальна політика

Описано застосування принципу соціальної справедливості в системі державного регулювання ЄС. Охарактеризовані поточні індикатори соціальної справедливості для країн Євросоюзу. Проаналізовано сучасні підходи ЄС до посилення соціальної справедливості в загальноєвропейському суспільному розвитку.

Ключові слова:соціальна справедливість, державне управління, соціальна політика, Європейський Союз

Виділено й описано головні причини та характерні особливості трансформації соціального простору ЄС. Охарактеризовано новітні підходи політики Євросоюзу, спрямовані на формування нового соціального виміру Європи. Окреслено орієнтири державної політики України щодо євроінтеграції в соціальній сфері.

Ключові слова: соціальний вимір, соціальна політика, Європейський Союз, євроінтеграція України

Охарактеризована поточна динаміка соціально-економічного розвитку України в процесі її європейської інтеграції на основі Угоди про асоціацію з Євросоюзом, укладеної в 2014 році. Висвітлено ключову роль механізму конвергенції у відновленні сталого зростання економіки, підвищенні добробуту громадян, а також посиленні інтеграційних процесів в Європейському Союзі і його міжнародної конкурентоспроможності. Наведено порівняльну оцінку розвитку України та окремих країн Євросоюзу за критеріями обсягу ВВП на душу населення; величини добробуту домогосподарств; національного добробуту в розрахунку на душу населення. Позначена дедалі більше посилювана в останні роки тенденція дивергенції соціально-економічних систем Європейського Союзу та України, перш за все, за критеріями добробуту населення і продуктивності праці. Описано інституційний феномен пастки дивергентності, що виникає в результаті синтезу пасток бідності і неконвергентності. Охарактеризовані ризики потрапляння України в пастку дивергентності, пов'язані з дією таких основних внутрішніх факторів як: прийняття Україною в 2015 р. умов реструктуризації частини держборгу, що істотно обмежують її економічне зростання; неприйнятно низькі в контексті забезпечення конвергенції рівні капіталізації національної економіки; галопуюча трудова міграція з України, яка обумовлює значущі втрати внутрішнього потенціалу зростання ВВП; незначна вага інноваційно-технологічного фактора в макроекономічному розвитку держави. Зазначено необхідність побудови економетричних моделей для кількісної оцінки соціально-економічної конвергенції (дивергенції) України та Європейського Союзу, за результатами якої можливе вироблення відповідних рекомендацій в частині державного регулювання, спрямованих на визначення та ефективне впровадження механізмів виходу України з пастки дивергентності.

Ключові слова: конвергенція, ризики розвитку, пастка дивергентності, євроінтеграція України, ЄС

-

Ключові слова:-

Показано місце цифровізації у закономірному переході від індустріально-ринкової до інформаційно-мережевої економіки, з’ясовано структуру відносин, що обумовлюють механізм взаємодії техніко-технологічних процесів цифровізації та соціально-економічних відносин, означено складність рефлексивної взаємодії техніко-технологічної та соціально-економічної компонент суспільного розвитку. Розкрито об’єктивні підґрунтя та сучасні особливості процесів поширення інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій, що проявляються на соцієтальному рівні. Зазначено дуалістичну природу цифро-візаційного розвитку – впровадження новітніх технологій не лише відкриває додаткові можливості для бізнесу, урядів і людей, але й породжує суттєві проблеми, виклики та ризики, утворюючи так звані "цифрові розриви". Акцентовано увагу, що у соціальному вимірі найхарактернішим таким розривом є різні можливості доступу до цифрових технологій, що потенційно веде до несправедливого розподілу благ і посилення нерівності у суспільстві. Визначено основні соціальні ризики, обумовлені процесами цифровізації, на мікро- та макрорівні. Комплексно охарактеризовано динаміку процесів диджиталізації та їх вплив на соціальний розвиток у глобальному та національному контексті. Показано управлінські стратегії держав, сформовані як відповіді на виклики цифрового розвитку та орієнтовані на мінімізацію породжених ним соціальних ризиків. Розкрито сучасні підходи Євросоюзу до регулювання впливу цифровізації на соціальний розвиток і зайнятість, у тому числі, пов’язані з ухваленням 2010 р. Цифрового порядку денного для Європи, створенням Єдиного цифрового ринку ЄС та реалізацією Стратегії побудови гігабітного суспільства ЄС до 2025 року. Запропоновано корекції механізмів державної політики України щодо завбачення та регулювання соціальних наслідків цифровізації, у тому числі з урахуванням презентованої у вересні 2020 р. Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери України.

Ключові слова:інформаційно-мережева економіка, цифровізація, соціальний розвиток, соціа-льні ризики, державна політика

Шокуючі наслідки пандемії COVID-19 гранично загострили необхідність забезпечення життєстійкості суспільств перед новими епідеміологічними викликами. Невід’ємним елементом системи життєстійкості є ефективність, збалансованість та стійкість національних ринків праці та сфери зайнятості в ціло-му, на яку "коронакриза" справила руйнівний ефект. Мета дослідження полягає у встановленні глобальних постпандемічних деструкцій у сфері зайнятості, визначенні основних шляхів та факторів її відновлення, а також ресурсного потенціалу міжнародних управлінських структур, необхідного для прискорення цього процесу. Використано статистико-аналітичні підходи, а також методи системного, порівняльного та графічного аналізу. Проаналізовано сучасні міжнародні підходи щодо формування політики відновлення зайнятості, спрямованої на подолання негативних наслідків пандемії COVID-19 для сфери праці, громадського благополуччя та соціальної справедливості. Розкрито ресурсний потенціал нових ініціатив ООН та МОП зі стабілізації зайнятості та прискорення темпів її відновлення у глобальному масштабі. Визначено ключові фактори глобальної динаміки відновлення зайнятості, у тому числі: протиковідна вакцинація; фіскальне стимулювання; продуктивність праці; трудова міграція; рівень розвитку національних систем соціального захисту та інститутів ринку праці, цифровізація, а також залучення країн до інтеграційних процесів. Результати дослідження доводять, що при формуванні сучасної державної політики, орієнтованої на прискорення постпандемічного відновлення економіки та суспільства, мають враховуватись ключові фактори відновлення зайнятості, а також відповідні стратегічні ініціативи міжнародних інституцій

Ключові слова:ефекти COVID-19, "коронакриза", постпандемічна політика зайнятості, кризові ринки праці, фактори відновлення зайнятості, міжнародне регулювання

Обґрунтовано актуальність адаптації до умов повоєнного соціально-економічного відновлення України сучасних підходів політики соціальної якості Європейського Союзу, що історично базується на засадах соціального миру, соціальної рівності та справедливості, соціального добробуту та якості життя населення. Показано доцільність такої адаптації у зв’язку з формуванням в українському суспільстві, яке потерпає від розпочатої 24 лютого 2022 року повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації проти України, чіткого запиту на стабільне повоєнне життя у безпеці, добробуті та соціальній справедливості. Охарактеризовано новий концептуальний підхід у побудові національних систем соціального захисту та соціального страхування, що передбачає формування соціальних опор, необхідних для безпеки національних економік, які перебувають у стані посткризового відновлення. Розкрито зміст і особливості основних підходів новітньої політики ЄС, спрямованих на поліпшення параметрів соціальної якості у розвитку державучасниць, що мають на меті досягнення трьох пріоритетних соціальних цілей Євросоюзу на період до 2030 року. У контексті забезпечення соціальної якості охарактеризовано такі сучасні інституційні компоненти поточного розвитку ЄС, як Європейська опо-ра соціальних прав, новий План дій щодо соціальної економіки, Стратегія для захисту прав людей з інвалідністю на 2021–2030 роки, Партнерство з розвитку навичок для цифрової екосистеми, Директива про адекватну мінімальну заробітну плату в ЄС тощо. Описано характерні сучасні підходи до поліпшення соціальної складової державної антикризової політики. З урахуванням сучасних європейських практик активізації соціальної динаміки та пропозицій міжнародних інституцій щодо повоєнної відбудови України, розроблено рекомендації стосовно конкретних заходів вітчизняної державної політики, спрямованої на забезпечення соціальної якості життя у період після завершення війни.

Ключові слова:економічна безпека, європейська інтеграція, зайнятість, повоєнне відновлення України, соціальна якість, соціальний розвиток

Розкрито поняття соцієтального у політико-економічному дискурсі, показано його зв'язок з відповідним філософським і соціологічним баченням. Аргументовано, що нинішня російсько-українська війна має чіткі ознаки сучасної гібридної війни, яка породжується глобально-локальною гібридною системою "мир – війна" і поєднує в собі цілий комплекс засобів, починаючи з військово-політичних та економічних і закінчуючи кібернетичними та культурно-гуманітарними. На засадах поєднання політико-економічного і соціологічного в широкому сенсі дискурсів обґрунтовано, що основними складовими гібридної системи «мир – війна» з точки зору трансформації суспільних відносин виступають: збройно-мілітарна, фінансово-економічна та інформаційно-духовна складові, які спричиняють комплексний вплив на світосприйняття, позиціювання і поведінку людей, що приводить до суттєвих соцієтальних наслідків. Надано характеристики інституційного виміру соцієтальних наслідків війни. У теоретичній площині за основу для розгляду інституційного виміру соцієтальних наслідків, зумовлених гібридною війною, взято феномен емерджентного інституційного порядку. Розкрито, що в умовах воєнного стану значно зростає роль інституту довіри – визначального і невід’ємного конструкту інституційної архітектоніки суспільно-економічної системи, втіленого як у довірі до держави та владних структур, так і у довірі до нових інститутів, породжених гібридною війною (волонтерства та різних форм самодіяльних громадянських рухів). Показано, що у контексті соцієтального розвитку в умовах шоків війни та повоєнного відновлення України виключно важливу роль відіграє якість інститутів та інституційний потенціал держави. Аналіз соцієтальних наслідків вторгнення РФ в Україну в інституційному вимірі показує необхідність подолання ключових інституційних деструкцій, породжених як у попередній період, так і під час війни, та формування інституційного підґрунтя для нової економічної моделі, орієнтованої на забезпечення поєднання ефективного реконструктивного відновлення України у повоєнний період і її повноцінної інтеграції до Європейського Союзу та у світовий простір.

Ключові слова:соцієтальна система, гібридні загрози, інститути, воєнні шоки, реконструктивне відновлення економіки

Досліджено поняття резильєнтності (стресостійкості) на макрорівні, розкрито його зміст у соцієтальному, економічному та соціальному вимірі. Показано, що у контексті посилення глобальних ризиків і гібридних загроз, прискореного перетворення світу на глобальну гібридну систему “мир–війна”, пріоритетним завданням урядової політики постає забезпечення резильєнтності національної економічної системи як здатності зберігати функціональність і відновлюватися після шокової дії різних чинників. На основі логіко-історичного підходу розкрито етапи становлення концепції мультивимірної резильєнтності як стратегічної основи сучасного урядування Європейського Союзу. Вказана концепція стала підґрунтям реконфігурації системи стратегічного форсайту ЄС, 2020 року інтегрованого у процес формування загальноєвропейської політики, спрямованої на забезпечення ефективного переходу до “зеленої”, цифрової та більш справедливої Європи. У рамках Європейської системи аналізу стратегії та політики (European Strategy and Policy Analysis System – ESPAS) оновлена система стратегічного форсайту ЄС передбачає застосування “Інформаційних панелей резильєнтності” як нового моніторингового інструменту, розробленого з урахуванням специфіки розвитку держав-учасниць. Проаналізовано представлені Єврокомісією оцінки соціально-економічної резильєнтності Євросоюзу за 2023 рік, що отримані за допомогою зазначеного моніторингового інструменту. Розкрито роль концепції мультивимірної резильєнтності у формуванні та реалізації національних Планів відновлення та стійкості держав ЄС на поточному етапі. Охарактеризовано законодавчі новації Європейського Союзу щодо забезпечення резильєнтності економік і суспільств країн-учасниць в умовах подолання шокових наслідків пандемії COVID-19, російсько-української війни та кліматичних змін. Обгрунтовано необхідність забезпечення соціальної резильєнтності економічного розвитку України як надійної опори його підтримки у період війни з РФ, а також під час післявоєнної реконструктивної відбудови. Доведено, що соціальна резильєнтність національної економіки України в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови може бути представлена у вигляді моделі, що структурно містить три сектори, а саме: 1) зайнятість і трудовий потенціал; 2) платоспроможний споживчий попит; 3) соціальний захист і забезпечення. Кожен з цих секторів комплексно залежить від багатьох чинників, що характеризують формування людського і соціального капіталу, якість життя людей, розвиток сфер зайнятості, соціального забезпечення та соціального захисту населення, стан екосистеми та інституційного середовища тощо. З урахуванням сучасних підходів ЄС розроблено перелік базових і додаткових показників для моніторингу та аналізу соціальної резильєнтності національної економіки України. Розроблено практичні рекомендації щодо заходів державної політики, спрямованих на забезпечення соціальної резильєнтності національної економіки України у воєнний і післявоєнний період.

Ключові слова:соціальна резильєнтність, макроекономічний розвиток, гібридна система “мир–війна”, післявоєнне реконструктивне відновлення, європейська інтеграція