Найвищу відзнаку економічної наукової спадщини в пам’ять А. Нобеля отримали минулого року роботи трьох учених: Д. Карда, Дж. Ангріста та Г. Імбенса. Науковою спільнотою визнано їхній емпіричний внесок в економіку праці, а також оригінальний погляд на причинно-наслідкові зв’язки й обґрунтування методологічних підходів до їх оцінювання в реальному житті.
Загальновідомо, що більшість проблемних питань у соціальних науках пов’язані із причинно-наслідковими зв’язками. Виникає пот-реба оцінки наслідків некерованої міграції на рівень оплати праці та зайнятості в приймаючих громадах. А яким чином оцінити вплив тривалості освіти на майбутні заробітки? Складність здійснення оцінок полягає у відсутності порівняльної бази, наприклад, інформації щодо наслідків зміни міграційних обсягів або відмови людини продовжувати навчання. Але лауреати 2021 р. дове-ли можливість отримання відповіді на такі запитання за допомогою проведення природних експериментів, які нагадують клінічні випробування в медицині. Результати їх наукових досліджень дозволили науковцям-економістам усього світу отримати та використовувати інструментарій природного експерименту у наукових дослідженнях економічних процесів.
Не порушуючи етичних норм, лауреатам вдалося оцінити ефекти впливу різних чинників та соціально-економічну результативність каузальних зв’язків. Особливою перевагою їхніх наукових результатів є зміна дослідницької парадигми та оновлення інструментарію в економіці праці. Відмовившись від традиційних поглядів щодо проведення експериментів, нобелевські лауреати з економки обґрунтували можливість розглядати значну кількість економічних агентів, які перебувають у приблизно однакових умовах та, спостерігаючи за зміною їх поведінки та наслідками, робили висновки про існування причинно-наслідкових зв’язків та оціню-вали їх.
Провівши аналіз наукового доробку минулорічних переможців, зроблено висновок, що саме новітній інструментарій використання рандомізованих експериментів дозволив лауреатам премії отримати оригінальні та досить дискусійні відповіді на традиційні завдання, тим самим здійснивши "революцію довіри" в економічній науці.

Ключові слова:каузальні зв’язки, рандомізовані експерименти, революція довіри

Обґрунтовано актуальність адаптації до умов повоєнного соціально-економічного відновлення України сучасних підходів політики соціальної якості Європейського Союзу, що історично базується на засадах соціального миру, соціальної рівності та справедливості, соціального добробуту та якості життя населення. Показано доцільність такої адаптації у зв’язку з формуванням в українському суспільстві, яке потерпає від розпочатої 24 лютого 2022 року повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації проти України, чіткого запиту на стабільне повоєнне життя у безпеці, добробуті та соціальній справедливості. Охарактеризовано новий концептуальний підхід у побудові національних систем соціального захисту та соціального страхування, що передбачає формування соціальних опор, необхідних для безпеки національних економік, які перебувають у стані посткризового відновлення. Розкрито зміст і особливості основних підходів новітньої політики ЄС, спрямованих на поліпшення параметрів соціальної якості у розвитку державучасниць, що мають на меті досягнення трьох пріоритетних соціальних цілей Євросоюзу на період до 2030 року. У контексті забезпечення соціальної якості охарактеризовано такі сучасні інституційні компоненти поточного розвитку ЄС, як Європейська опо-ра соціальних прав, новий План дій щодо соціальної економіки, Стратегія для захисту прав людей з інвалідністю на 2021–2030 роки, Партнерство з розвитку навичок для цифрової екосистеми, Директива про адекватну мінімальну заробітну плату в ЄС тощо. Описано характерні сучасні підходи до поліпшення соціальної складової державної антикризової політики. З урахуванням сучасних європейських практик активізації соціальної динаміки та пропозицій міжнародних інституцій щодо повоєнної відбудови України, розроблено рекомендації стосовно конкретних заходів вітчизняної державної політики, спрямованої на забезпечення соціальної якості життя у період після завершення війни.

Ключові слова:економічна безпека, європейська інтеграція, зайнятість, повоєнне відновлення України, соціальна якість, соціальний розвиток

Досліджено поняття резильєнтності (стресостійкості) на макрорівні, розкрито його зміст у соцієтальному, економічному та соціальному вимірі. Показано, що у контексті посилення глобальних ризиків і гібридних загроз, прискореного перетворення світу на глобальну гібридну систему “мир–війна”, пріоритетним завданням урядової політики постає забезпечення резильєнтності національної економічної системи як здатності зберігати функціональність і відновлюватися після шокової дії різних чинників. На основі логіко-історичного підходу розкрито етапи становлення концепції мультивимірної резильєнтності як стратегічної основи сучасного урядування Європейського Союзу. Вказана концепція стала підґрунтям реконфігурації системи стратегічного форсайту ЄС, 2020 року інтегрованого у процес формування загальноєвропейської політики, спрямованої на забезпечення ефективного переходу до “зеленої”, цифрової та більш справедливої Європи. У рамках Європейської системи аналізу стратегії та політики (European Strategy and Policy Analysis System – ESPAS) оновлена система стратегічного форсайту ЄС передбачає застосування “Інформаційних панелей резильєнтності” як нового моніторингового інструменту, розробленого з урахуванням специфіки розвитку держав-учасниць. Проаналізовано представлені Єврокомісією оцінки соціально-економічної резильєнтності Євросоюзу за 2023 рік, що отримані за допомогою зазначеного моніторингового інструменту. Розкрито роль концепції мультивимірної резильєнтності у формуванні та реалізації національних Планів відновлення та стійкості держав ЄС на поточному етапі. Охарактеризовано законодавчі новації Європейського Союзу щодо забезпечення резильєнтності економік і суспільств країн-учасниць в умовах подолання шокових наслідків пандемії COVID-19, російсько-української війни та кліматичних змін. Обгрунтовано необхідність забезпечення соціальної резильєнтності економічного розвитку України як надійної опори його підтримки у період війни з РФ, а також під час післявоєнної реконструктивної відбудови. Доведено, що соціальна резильєнтність національної економіки України в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови може бути представлена у вигляді моделі, що структурно містить три сектори, а саме: 1) зайнятість і трудовий потенціал; 2) платоспроможний споживчий попит; 3) соціальний захист і забезпечення. Кожен з цих секторів комплексно залежить від багатьох чинників, що характеризують формування людського і соціального капіталу, якість життя людей, розвиток сфер зайнятості, соціального забезпечення та соціального захисту населення, стан екосистеми та інституційного середовища тощо. З урахуванням сучасних підходів ЄС розроблено перелік базових і додаткових показників для моніторингу та аналізу соціальної резильєнтності національної економіки України. Розроблено практичні рекомендації щодо заходів державної політики, спрямованих на забезпечення соціальної резильєнтності національної економіки України у воєнний і післявоєнний період.

Ключові слова:соціальна резильєнтність, макроекономічний розвиток, гібридна система “мир–війна”, післявоєнне реконструктивне відновлення, європейська інтеграція