Наукові традиції Одеської школи економічної думки, яка була створена професором А.К. Покританом, можуть зіграти чималу роль у подальшому розвитку логіко-історичного підходу до аналізу економічного розвитку. Однією з найважливіших методологічних основ Одеської школи є послідовне розмежування формальної і реальної сторін трансформаційних процесів. Головна мета статті полягає в тому, щоб у найзагальнішому вигляді намітити ті можливості, які методологія Одеської школи відкриває для аналізу трансформаційних процесів, що розгортаються сьогодні у світовій економіці і передусім у найбільш розвинених країнах. Важливіший результат дослідження полягає у висновку про те, що на сьогодні розгортається процес руху високорозвиненої економіки не просто до чергового технологічного укладу, а до нового технологічного способу виробництва, і ця тенденція здатна пояснити багато в сучасному світі, в тому числі ту турбулентність, яку ми спостерігаємо сьогодні в західному суспільстві. Сучасне розвинуте суспільство виступає ще тільки як номінально постіндустріальне, і його ще тільки чекає в майбутньому процес реальної постіндустріальної трансформації. Останній може виявитися для нього дуже болючим, тому що він пов'язаний з масовим виштовхуванням людей зі сфери матеріального виробництва і управління. Таким чином, головний результат полягає в тому, що суперечності між формальною і реальною трансформацією, яка в кінці ХХ століття багато в чому визначила історичну долю радянського суспільства, в ХХІ столітті починає загострюватися тепер уже в західному суспільстві, вступає в процес реальної постіндустріальної трансформації.

Ключові слова: логіко-історичний підхід, Одеська школа, економічна теорія, реальна постіндустріальна трансформація, технологічний спосіб виробництва, високорозвинена економіка

Ключові слова:

Проаналізовано правову форму публічного управління, досліджено його внутрішній економічний змісту, пов'язаний з матеріальними виробничими відносинами та іманентними їм об'єктивними економічними законами.
Методологія дослідження базується на розмежуванні структури та динаміки політико-економічної системи, що послідовно проводить Одеська школа економічної теорії.
Показано, що політико-економічний зміст публічного управління та адміністрування завжди має конкретно-історичний характер. Сучасним еталоном ефективної політико-економічної системи є «дзеркальна симетрія» її структурних та динамічних залежностей. Така «дзеркальна» симетрія досягається лише тоді, коли спрямована «згори донизу» динамічна залежність включає всі структурні рівні політико-економічної системи у послідовності: публічне управління та адміністрування – об'єктивні виробничі відносини – продуктивні сили суспільства. Якщо один із цих трьох рівнів випадає з «ланцюжка» динамічних залежностей, система перестає відповідати політико-економічним вимогам сучасного розвитку та виявляється нездатною знаходити адекватні відповіді на історичні виклики.
В сучасній державно-капіталістичній моделі керованого розвитку динамічна залежність здатна охопити всі три структурні рівні в процесі свідомого використання об'єктивних економічних законів капіталізму для розвитку продуктивних сил, включаючи публічне управління та адміністрування.
Практична значущість результатів дослідження пов'язана з обґрунтуванням об'єктивної необхідності для України державно-капіталістичної моделі керованого розвитку, в якій публічне управління та адміністрування спрямовані на свідоме використання об'єктивних економічних законів для розвитку продуктивних сил.

Ключові слова:політико-економічний аналіз; публічне управління та адміністрування; державний капіталізм; керований розвиток; ліберальна модель управління; стихійний розвиток