У статті дається оцінка і подаються уроки ринкових реформ в Україні, що ґрун¬ту-ються на теоретичному аналізі перетворень в економіці і політиці, які відбулися за останні десять років. Паралельно виводиться ступінь впливу політичних орієнтирів на оцінку результативності. Усе це оцінюється під кутом зору того, наскільки ус¬піш¬ними (безуспішними) можуть бути результати для забезпечення сталого розвитку економіки в майбутньому.

Ключові слова:

У статті дається оцінка і подаються уроки ринкових реформ в Україні, що ґрун¬ту-ються на теоретичному аналізі перетворень в економіці і політиці, які відбулися за останні десять років. Паралельно виводиться ступінь впливу політичних орієнтирів на оцінку результативності. Усе це оцінюється під кутом зору того, наскільки ус¬піш¬ними (безуспішними) можуть бути результати для забезпечення сталого розвитку економіки в майбутньому.

Ключові слова:

Автор, використовуючи матеріали опитувань населення щодо довіри до інститу-цій¬них перетворень в Україні, показує ступінь його впливу на можливі перспективи і шляхи економічного та суспільного розвитку.

Ключові слова:

Ключові слова:

Розкриваються найбільш важливі трансформації сучасного суспільства, їх вплив на розвиток економічної теорії. Зроблено висновок про необхідність звернення до політичної економії як методологічної основи наукового пізнання сучасних соціально-економічних процесів.

Ключові слова:політична економія, економіка знань, методологія, сучасне суспільство, економічний розвиток.

Викладено результати наукового аналізу та оцінки змісту нового прагматизму і як політичної економії майбутнього, і як системи поглядів на саму політику нового прагматизму, що, на нашу думку, є викликом часу, який вимагає пошуку шляхів виходу з кризи, що одночасно охопила і економіки, і держави. Вийти з кризи, згідно з розумінням нового прагматизму, допоможе вирішення достатньо складного завдання – дати нове знання на засадах нового прагматизму, який ми трактуємо як свідому економічну, соціальну й етичну дію, що дає нам підстави вважати його достатньо цілісною системою.

Ключові слова: новий прагматизм, соціально-економічний розвиток, механізми саморегулювання, неекономічні чинники, прагматичне знання, економічний і соціальний застій

Розкрито логіко-історичні засади підходу Гж. Колодко до трактування феномена Китаю, що будує соціалізм з китайською специфікою і розвиває капіталістичні відносини. Реальність виходить за межі дилеми "соціалізм або капіталізм" і є чимось третім, що має самостійне значення. Показано, що вихідною засадою виникнення суспільства і людини є спільно-розділена праця, дві сторони якої (спільність і розділеність), історично розвиваючись, втілюються з боку розділеності в ринковій економіці і капіталізмі, а з боку спільності – в державі і соціалізмі. На цій основі виникає протиборство двох протилежних систем: капіталізму і соціалізму. Подальший історичний рух перетворює капіталізацію і соціалізацію в два комплементарних процеси розвитку суспільства, яке вже неадекватно описувати в термінах двох систем. Виникає щось третє. Це доводить, що "третє дано" Гжегожа Колодко має не тільки гостро актуальне практичне значення, а й глибокі логіко-історичні засади.

Ключові слова: капіталізм, соціалізм, спільно-розділена праця, держава, ринкова економіка, Китай, Колодко

Показано, що економічний розвиток включає суб'єктивну діяльність людей, яка є свідомою і формується в процесі соціалізації, що відбувається в результаті інтеріоризації суспільних форм життєдіяльності. Внутрішня психологія особистості отримує зовні виражену форму через екстеріоризацію, яка, завдяки нагромадженій внутрішній потенції, вступає в суперечність з оточуючим суспільним середовищем. Результатом розв'язання цих суперечностей є соціальні інновації, які оновлюють і активізують життєдіяльність і особистості, і окремих колективів, і суспільства загалом. Соціальні інновації розглядаються як накопичення нематеріальних активів у форматі навичок, що є конкурентними і мають характер винятковості. На цій основі охарактеризовано соціалізацію в економіці через процес соціалізації капіталу, соціалізації держави та громадських організацій, а також охарактеризовано проблеми та роль процесів цифровізації в трансформації соціалізації особистості.

Ключові слова:соціалізація, соціальні інновації, економічний розвиток, економічні системи, свідомість, цифровізація

Показано, що економічний розвиток включає суб\'єктивну діяльність людей, яка є свідомою і формується в процесі соціалізації, що відбувається в результаті інтеріоризації суспільних форм життєдіяльності. Внутрішня психологія особистості отримує зовні виражену форму через екстеріоризацію, яка, завдяки нагромадженій внутрішній потенції, вступає в суперечність з оточуючим суспільним середовищем. Результатом розв\'язання цих суперечностей є соціальні інновації, які оновлюють і активізують життєдіяльність і особистості, і окремих колективів, і суспільства загалом. Соціальні інновації розглядаються як накопичення нематеріальних активів у форматі навичок, що є конкурентними і мають характер винятковості. На цій основі охарактеризовано соціалізацію в економіці через процес соціалізації капіталу, соціалізації держави та громадських організацій, а також охарактеризовано проблеми та роль процесів цифровізації в трансформації соціалізації особистості.

Ключові слова:соціалізація, соціальні інновації, економічний розвиток, економічні системи, свідомість, цифровізація.

У статті подано результати аналізу диспропорційності на матеріалах, що характеризують економіку та суспільство України, які дозволили дійти висновку про формування пастки модернізації,через яку трансформаційні зміни не досягли бажаного результату. Як явище,вона зумовлена відповідними процесами в соціумі через його відставання в опануванні нагромадження екзогенного за обмеженості ендогенного характеру досвіду в суб’єкта модернізації.
Для розв’язання суперечностей і подолання відставання необхідно реалізувати модель розвитку соціального життя, що дасть можливість послаблювати диспропорційність.
Запропоновано авторську модель розвитку соціального світу, в основу якої покладено взаємодію діалектичного характеру таких основоположних соціальних процесів, як інтеріоризація, екстеріоризація, суб’єктивація, об’єктивація, інноватизація, що беруть участь у переформатуванні і розвитку соціального світу. Розглянуто соціалізацію і як процес осягнення свідомістю об’єктивної реальності, і як процес осягнення динаміки і структури розвитку навколишнього соціального світу. Подано спільне і відмінне процесів трансформації середньовіччя та сучасності за соціальним критерієм і показано, яку роль у довготерміновому переформатуванні соціального світу відіграла соціалізація і соціальні інновації. У разі їх успішності в соціальному конструюванні реально має існувати симетричність між об’єктивною і суб’єктивною реальністю. Розглянуто соціалізацію суб’єкта та генеровану ним соціальну інновацію в осягненні розвитку соціального світу як необхідну умову успішності його трансформації в довготривалому відношенні. Достатніми умовами є необхідна соціаліза-ція об’єкта, об’єктивна реальність, економічні відносини,капітал, спосіб взаємодії суб’єкта і об’єкта. Цей спектр буде предметом наступних досліджень автора

Ключові слова:держава добробуту, економіка, суспільство, соціалізація, соціальна реальність, модернізація, економізація

У статті нестабільність розглядається як трансцендентальний феномен, який має ознаки ірраціональності, що вийшов за рамки перебігу фаз економічних криз і охопив суспільство, державу та економіку. У результаті з'являється глобальна турбулентність, яка виявляється у постійно оновлюваних флуктуаціях, що виникають у результаті зіткнення особистих, корпоративних, національних та інших інтересів.
Турбулентність у новій реальності суспільного розвитку – результат просування абсолютизованої неперевершеності вільного ринку, який наштовхнувся на невдачу його глобалізації, породивши прагнення національного протекціонізму. У співвідношенні глобального – як "світу без кордонів", і національного – як способу захисту, шляхом національного інтервенціонізму проявляється протиставлення монізації та фрагментації, що поглиблює турбулентність та породжує проблему глобального управління. Вихід із нинішнього становища на шляху соціалізації як методу перенесення соціального у становлення та розвиток можливості індивідуальності, що самоорганізується, здійснює свідому, економічну, соціальну та етичну дії. Останні є необхідною умовою формування ламінарної динаміки розвитку суспільства, держави та економіки. Результатом вищевказаних економічних, соціальних та етичних дій буде добросовісна конкуренція, соціалізація на основі свободи діяльності, саморозвитку, самоорганізації та формування здатності, яка дозволяє знаходити межі влади суспільства та держави, що має забезпечувати реалізацію можливостей як для економічної, так і політичної конкуренції.

Ключові слова:глобальна турбулентність, національний протекціонізм, ламінарна динаміка роз-витку, соціалізація

У статті нестабільність розглядається як трансцендентальний феномен, який має ознаки ірраціональності, що вийшов за рамки перебігу фаз економічних криз і охопив суспільство, державу та економіку. У результаті з\'являється глобальна турбулентність, яка виявляється у постійно оновлюваних флуктуаціях, що виникають у результаті зіткнення особистих, корпоративних, національних та інших інтересів.
Турбулентність у новій реальності суспільного розвитку – результат просування абсолютизованої неперевершеності вільного ринку, який наштовхнувся на невдачу його глобалізації, породивши прагнення національного протекціонізму. У співвідношенні глобального – як світу без кордонів, і національного – як способу захисту, шляхом національного інтервенціонізму проявляється протиставлення монізації та фрагментації, що поглиблює турбулентність та породжує проблему глобального управління. Вихід із нинішнього становища на шляху соціалізації як методу перенесення соціального у становлення та розвиток можливості індивідуальності, що самоорганізується, здійснює свідому, економічну, соціальну та етичну дії. Останні є необхідною умовою формування ламінарної динаміки розвитку суспільства, держави та економіки. Результатом вищевказаних економічних, соціальних та етичних дій буде добросовісна конкуренція, соціалізація на основі свободи діяльності, саморозвитку, самоорганізації та формування здатності, яка дозволяє знаходити межі влади суспільства та держави, що має забезпечувати реалізацію можливостей як для економічної, так і політичної конкуренції.

Ключові слова:глобальна турбулентність, національний протекціонізм, ламінарна динаміка розвитку, соціалізація

Досліджено поняття резильєнтності (стресостійкості) на макрорівні, розкрито його зміст у соцієтальному, економічному та соціальному вимірі. Показано, що у контексті посилення глобальних ризиків і гібридних загроз, прискореного перетворення світу на глобальну гібридну систему “мир–війна”, пріоритетним завданням урядової політики постає забезпечення резильєнтності національної економічної системи як здатності зберігати функціональність і відновлюватися після шокової дії різних чинників. На основі логіко-історичного підходу розкрито етапи становлення концепції мультивимірної резильєнтності як стратегічної основи сучасного урядування Європейського Союзу. Вказана концепція стала підґрунтям реконфігурації системи стратегічного форсайту ЄС, 2020 року інтегрованого у процес формування загальноєвропейської політики, спрямованої на забезпечення ефективного переходу до “зеленої”, цифрової та більш справедливої Європи. У рамках Європейської системи аналізу стратегії та політики (European Strategy and Policy Analysis System – ESPAS) оновлена система стратегічного форсайту ЄС передбачає застосування “Інформаційних панелей резильєнтності” як нового моніторингового інструменту, розробленого з урахуванням специфіки розвитку держав-учасниць. Проаналізовано представлені Єврокомісією оцінки соціально-економічної резильєнтності Євросоюзу за 2023 рік, що отримані за допомогою зазначеного моніторингового інструменту. Розкрито роль концепції мультивимірної резильєнтності у формуванні та реалізації національних Планів відновлення та стійкості держав ЄС на поточному етапі. Охарактеризовано законодавчі новації Європейського Союзу щодо забезпечення резильєнтності економік і суспільств країн-учасниць в умовах подолання шокових наслідків пандемії COVID-19, російсько-української війни та кліматичних змін. Обгрунтовано необхідність забезпечення соціальної резильєнтності економічного розвитку України як надійної опори його підтримки у період війни з РФ, а також під час післявоєнної реконструктивної відбудови. Доведено, що соціальна резильєнтність національної економіки України в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови може бути представлена у вигляді моделі, що структурно містить три сектори, а саме: 1) зайнятість і трудовий потенціал; 2) платоспроможний споживчий попит; 3) соціальний захист і забезпечення. Кожен з цих секторів комплексно залежить від багатьох чинників, що характеризують формування людського і соціального капіталу, якість життя людей, розвиток сфер зайнятості, соціального забезпечення та соціального захисту населення, стан екосистеми та інституційного середовища тощо. З урахуванням сучасних підходів ЄС розроблено перелік базових і додаткових показників для моніторингу та аналізу соціальної резильєнтності національної економіки України. Розроблено практичні рекомендації щодо заходів державної політики, спрямованих на забезпечення соціальної резильєнтності національної економіки України у воєнний і післявоєнний період.

Ключові слова:соціальна резильєнтність, макроекономічний розвиток, гібридна система “мир–війна”, післявоєнне реконструктивне відновлення, європейська інтеграція